Трансфермієві війни: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Олег.Н (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Олег.Н (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
| width2 = 180
}}
Перший експеримент із отримання елемента 104 був проведений у 1964 році в [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|Об'єднаному інституті ядерних досліджень]] (''ОІЯД''), в місті [[Дубна]] ([[СРСР]]). Група під керівництвом [[Фльоров Георгій Миколайович|Георгія Фльорова]] у своєму [[циклотрон]]і здійснила бомбардування [[плутоній|плутонієвої]] мішені (суміш ізотопів — 97% <sup>242</sup>Pu, 1,5% <sup>240</sup>Pu, 1,5% <sup>238</sup>Pu) ядрами [[Неон|<sup>22</sup>Ne]] з енергією 100—130 [[електронвольт|МеВ]]. Як результат зіткнень вони очікували утворення ізотопа <sup>260</sup>104 за реакцією <sup>242</sup>Pu (<sup>22</sup>Ne, 4n) <sup>260</sup>104, однак не змогли отримати достовірні дані.<ref name="Discovery+conclusions">{{Стаття | author =| title =Discovery of the Transfermium Elements | url =http://www.iupac.org/publications/pac-2007/1993/pdf/6508x1757.pdf | journal =Pure & Appl. Chem | date =1993 | volume =65 | issue =8 | pages = 1757-1814 | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref>
Наступна робота на базі ОІЯД була проведена навесні 1966 року групою чеського хіміка Іво Звари. Отримані аналогічно до попереднього методу продукти зіткнення (114—128 МеВ) перед детекцією хлорувалися у струмені газуватих [[Хлорид ніобію(V)|NbCl<sub>5</sub>]] або [[Хлорид цирконію(IV)|ZrCl<sub>4</sub>]] і у формі своїх [[хлорид]]ів подавалися до чотириметрової [[кварц]]ової трубки, заповненої [[хлорид калію|хлоридом калію]], де при температурі 250—300 °C мав утворюватися нелеткий комплекс ймовірного складу K<sub>2</sub>[104]Cl<sub>6</sub>. Оскільки жодних продуктів із [[Атомний номер|Z]]>104 в результаті реакції утворитися не могло, а здатні до [[Спонтанний поділ|спонтанного поділу]] елементи із Z<104 не утворюють летких хлоридів, то сигнал на детекторі засвідчував би присутність елемента 104.<ref name="Final review">{{Стаття | author =Greenwood, Norman N. | title =Recent developments concerning the discovery of elements 101—111 | url = http://www.iupac.org/publications/pac-2007/1997/pdf/6901x0179.pdf | journal =Pure & Appl. Chem | date =1994 | volume =69 | issue =1 | pages = 179—184 | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref> Вважаючи себе першовідкривачем, для нового елемента вони запропонувала назву Курчатовій (Ku) — на честь фізика [[Ігор Курчатов|Ігора Курчатова]] — очільника [[радянський атомний проект|радянської ядерної програми]]. Проте через складність застосовуваної методології та її повільність вони все ще не мали чіткого засвідчення утворення нового елемента.<ref name="Hyde">{{Стаття | author =Hyde, Earl K., Hoffman. Darleane C., Keller, O. L., Jr. | title =A History and Analysis of the Discovery of Elements 104 and 105 | url =http://www.degruyter.com/dg/viewarticle.fullcontentlink:pdfeventlink/$002fj$002fract.1987.42.issue-2$002fract.1987.42.2.57$002fract.1987.42.2.57.pdf?t:ac=j$002fract.1987.42.issue-2$002fract.1987.42.2.57$002fract.1987.42.2.57.xml | journal =Radiochimica Acta | date =1987 | volume =42 | issue = | pages =52—107 | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref> Восени того ж року їм вдалося охарактеризувати отриману частинку як ізотоп <sup>
{{Multiple image
| align = right
Рядок 83:
{{Детальніше|Сіборгій}}
[[Файл:Glenn Seaborg 1964.jpg|міні|праворуч|120пкс|[[Гленн Сіборг]]]]
У липні 1974 року дубненська група під керівництвом [[Юрій Оганесян|Юрія Оганесяна]]
За два місяці у США в результаті спільної роботи беркліївської та [[Ліверморська національна лабораторія|ліверморської]] лабораторій елемент 106 був успішно отриманий за схемою<ref name="Discovery+conclusions"></ref>
: <sup>249</sup>Cf (<sup>18</sup>O, 4n) <sup>263</sup>106
Рядок 132:
== Позиції міжнародних комісій ==
Згідно рішення IUPAC, прийнятого в 1947 році на 14-ій конференції в [[Лондон]]і, першовідкривачі елемента вже не мали виключного права давати йому назву, а лише могли запропонувати її. Ключову роль тоді почала відігравати Комісія IUPAC з номенклатури неорганічної хімії ({{lang-en|Commission on Nomenclature of Inorganic Chemistry}}), яка після фахової та публічної оцінки придатності назви могла рекомендувати її Раді IUPAC для прийняття<ref name="Recommendations 2002">{{Стаття | author = Koppenol, W. H. | title =Naming of New Elements (IUPAC Recommendations 2002) | url =http://www.iupac.org/publications/pac-2007/2002/pdf/7405x0787.pdf | journal =Pure & Appl. Chem | date =2002 | volume =74 | issue =5 | pages = 787—791 | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref>.
=== 1974 рік ===
В 1974 році у США за ініціативи [[IUPAC]] та [[IUPAP]] було створено міжнародну ''[[ad hoc]]'' комісію<ref group="b">До складу комісії входили 9 чоловік: по три представники від [[СРСР]] та [[США]] і 3, в тому числі голова, міжнародні представники. Від СРСР делегатами були фізики {{не перекладено|Гольданський Віталій Йосипович|Віталій Гольданський|ru|Гольданский, Виталий Иосифович}}, [[Капиця Сергій Петрович|Сергій Капиця]] і {{не перекладено|Кедров Боніфатій Михайлович|Боніфатій Кедров|ru|Кедров, Бонифатий Михайлович}}.<br/>
{{книга|автор= Hoffman, Darleane C., Ghiorso, A., Seaborg, Glenn T. |частина= |посилання частина= |заголовок=The Transuranium People: The Inside Story |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=London |видавництво=Imperial College Press |рік=2000 |volume= |pages=258 |allpages= |isbn=1-86094-087-0 }} {{ref-en}} </ref>, яка мала проаналізувати усі наявні матеріали щодо відкриття елементів 104 і 105. Нею було встановлено, що в 1964 році для елемента 104 радянські науковці отримали ненадійні результати, а отже першість у синтезі елемента 104 має належати американцям.
=== 1993 рік ===
Рядок 142:
В 1993 році TWG опублікувала оглядову статтю, в якій, аналізуючи успіхи радянських та американських науковці у синтезі хімічних елементів, затверджувала першість у цьому. Статус першовідкривача надавав можливість пропонувати власну назву елемента, яка втім могла бути й відхилена.
* '''Елемент 104'''. Після проведення радянською групою двох експериментів зі створення елемента 104, вони не змогли надати однозначних доказів його існування, тоді як американська група, здійснивши декількома місяцями пізніше власний експеримент, отримала задовільні результати. Комісією було прийнято рішення розділити першість з огляду на обопільну участь у доведенні існування елемента.<ref name="Discovery+conclusions"></ref><br/>У листі-відповіді до резолюції TWG Ґіорсо і Сіборг розкритикували цей вердикт. Вони зазначили, що дубненська група
* '''Елемент 105'''. Результати першого радянського експерименту з отримання елемента 105, який припав на квітень 1968 року, комісія визнала незадовільними. Двома роками потому, у лютому—липні 1970 року, вони випустили з цієї теми цикл робіт, результат яких було визнано прийнятним. Лабораторія в Берклі, що також брала участь у створені елемента, здійснила вдалий експеримент у квітні 1970. За рішенням Комісії першість в отриманні елемента
* ''' Елемент 106'''. У випадку елемента 106 рішення було очевидним, оскільки радянська сторона, застосовуючи експериментальну технологію, не змогла здійснити точний синтез елемента і першість відійшла до американців.
Рядок 233:
Зазначені рекомендовані назви були одностайно підтримані членами Бюро IUPAC на зустрічі в [[Антверпен]]і ([[Бельгія]]) 17—18 вересня 1994 року і подані до публікації в офіційному віснику «[[Pure & Applied Chemistry]]».<ref name="Proposition"></ref>
=== 1995 рік ===
Запропоновані Комісією назви були розкритиковані науковою спільнотою. Наприклад, у червні 1995 року [[Американське хімічне товариство]], не визнаючи рішення Комісії, прийняло рішення використовувати у власних виданнях запропоновані беркліївською групою назви Резерфордій та Сіборгій. У відповідь на наявну критику Бюро IUPAC у серпні 1995 року, в рамках 38-ої Генеральної асамблеї, зібралося в [[Університет Суррея|Університеті Суррея]] ([[Гілфорд]], [[Велика Британія]]) для повторного обговорення рекомендованих назв.<ref group="a">{{cite web |url=http://pubs.acs.org/cen/80th/rutherfordium.html |title=Rutherfordium |author=Michael Freemantle |date=2003 |website=acs.org |publisher=Chemical & Engineering News |accessdate=14 серпня 2016 |дата-архіву= |url-архіву= }} {{ref-en}}</ref>
=== 1997 рік ===
Рядок 311 ⟶ 314:
* {{cite web |url=http://ria.ru/science/20110423/367383039.html |title=Физики открывают "охоту" за 120-м элементом таблицы Менделеева |author= |date=23 апреля 2011 |website=ria.ru |publisher=РИА Новости |accessdate= |дата-архіву=2 липня 2016 |url-архіву=http://web.archive.org/web/20160702205500/http://ria.ru/science/20110423/367383039.html }} {{ref-ru}}
{{Кандидат у добрі статті}}
[[Категорія:Історія хімії]]
|