Джоаккіно Россіні: відмінності між версіями

'''Джоаккі́но Анто́ніо Россі́ні''' ({{lang-it|Gioacchino Antonio Rossini}}; {{н}} [[29 лютого]] [[1792]], [[Пезаро]] — {{†}} [[13 листопада]] [[1868]], [[Париж]], [[Франція]]) — [[Італія|італійський]] [[композитор]], автор декількох десятків [[Опера|опер]]. Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для [[Італія|Італії]] види опери — комічну ([[буфа]]) і «серйозну» ([[серіа (опера)|серіа]]). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його добуткам величезну популярність. Композитор творив в епоху зростаючої суспільної активності народу Італії, підйому боротьби за незалежність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього біляблизько двадцяти років. За цей час нимвін було створеностворив понад тридцять опер, багато з яких у короткий час обійшлипоставили в всіусіх столичністоличних театритеатрів Європи й принесли авторові всесвітню славу.

Россіні народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку [[Пезаро]]. Його батьками були музиканти (батько — [[Труба (музичний інструмент)|трубач]] і [[Валторна|валторніст]], мати — [[Співак|співачка]]). З дитинства Джоаккіно навчався [[спів]]у, грі на [[клавесин]]і ({{lang-it|chembalo}} й [[Скрипка|скрипці]], а також теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. З 1806 по 1810 рік навчався музиці в [[Болонья|Болонському]] музичному [[Ліцей|ліцеї]], де його викладачами зокрема були В. Каведаньї ([[віолончель]]) і С. Маттеї ([[контрапункт]]). З 1806 року Россіні — член Болонської філармонічної академії. Першу оперу, «[[Вексель]] на [[шлюб]]» (також «Шлюбний вексель»), він написав у 1810 році. У наступні роки він регулярно створював опери для театрів [[Венеція|Венеції]] й [[Мілан]]у.

1821  року Россіні одружився із співачкою Ізабеллою Кольбран. У 1823  році за запрошенням директора Лондонського[[Лондон]]ського Королівського театру композитор приїхав до [[Великобританія|Великобританії]], де йому за п'ятимісячну роботу виплатили платню в 7000 [[Фунт стерлінгів|фунтів стерлінгів]]. У 1824 році Россіні одержав посаду директора Італійського театру ув [[Париж]]і.

У 1829 1829— році Россіні повернувся до Болоньї. У листопаді 1830 року знову приїхав у Париж. З 1836 по 1855 рік жив у Болоньї, Флоренції, керував Болонським музичним ліцеєм, у [[Флоренція|Флоренції]].

У 1845  році померла перша дружина композитора. У 1847 році Россіні одружився з Олімпією Пеліссьє. У 1855  році знову влаштувався в Парижі, зробивши свій будинок одним із наймодніших музичних [[салон]]ів.

Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої твориопери композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя він майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в тому числі «Stabat Mater» — гімн, 1832присвячений Діві Марії), 1832 рік), [[романс]]ів та [[Фортепіано|фортепіанних]] [[П'єса|п'єс]].

Россіні помер 13 листопада 1868  року у містечку [[Пассі (Париж)|Пассі]] біля Парижа. У 1887 року прах композитора був перевезли до [[Флоренція|Флоренції]].

У перших же операх Россіні продемонстрував добірність і блиск [[Мелодія|мелодійного]] натхнення, природність і легкість ритму[[ритм]]у, які додавали співу щирішого характеру. Композитор, працюючи в межах сучасних йому театральних традиціях, однак був противником віртуозної сваволі виконавців.

Найбільшим нововведенням для Італії того часу стало підвищення ролі оркестру, який у творах Россіні стававзробився живим, рухливим і блискучим. Оркестр вільно супроводжує вокальну партію, створюючи чіткий мелодійний і [[Симфонія|симфонічний]] рельєф та виконуючи експресивні чи образотворчі функції.

Опери Россіні відзначаються широким змістовним та емоційним спектром. Россіні досяг чималого комічного результату у «[[Севільський цирульник|Севильскому цирюльнику]]» (1816 рік). Але і в серйозному жанрі Россіні сягнув неперевершеної досконалості й глибини: від неоднорідної, але палкої й ностальгічної «Діви озера» (1819 рік) до трагедії «Семіраміда» (1823 рік) та сакральної монументальності «МойсеяМойсей і фараон, або Перехід через Червоне море» (1827 рік) і, нарешті, до останньої опери композитора «Вільгельма[[Вільгельм ТелляТелль (опера)|Вільгельм Телль]]» (1829 рік).

* Екстравагантне непорозуміння (L'equivoco stravagante) — [[1811]]

* [[Вільгельм Телль (опера)|Вільгельм Телль]] (Guillaume Tell) — [[1829]]

* «Stabat mater» ([[1832]], 2-а ред. [[1841]]);

* «Маленька урочиста [[Меса (музичний жанр)|меса]]» (Petite messe solennelle, [[1863]]);

* близько 16 [[Кантата|кантат]];

* гімни[[гімн]]и, хори[[хор]]и; [[Пісня|пісні]], [[Арія|арії]], дуети[[дует]]и, [[тріо]]; [[Етюд (музика)|етюди]], вправи, [[Каденція (музика)|каденції]].

* 6 [[Соната|сонат]] для стр. (бл. [[1804]]);

* 3 [[Симфонія|симфонії]];

* інші п'єси для оркестру[[оркестр]]у і камерно-інструментальні твори;

* п'єси для [[Духовий оркестр|духового оркестру]];

* [[8181 Россіні]]&nbsp;— [[астероїд]], названийякого назвали на честь композитора<ref>{{DMPN}}</ref>.