Британська імперія: відмінності між версіями

[[Сесіл Роудс]], якому належала [[Британська південноафриканська компанія]], став піонером покоренняпідкорення північніших територій. Роудс поширив британські володіння, утворивши [[Родезія|Родезію]]. Він мріяв про прокладення залізної дорогизалізниці від [[Кейптаун]]а до [[Александрія|Александрії]], чинячи тиск на уряд з метою подальших завоювань в Африці. Ці плани побудувати сполучення між стратегічно важливим каналом і багатим сировиною півднем призвели до подальших завоювань. На заваді їхнього здійснення принаймні до закінчення [[перша світова війна|першої світової війни]] стала німецька окупація [[Танганьїка (держава)|Танганьїки]].

Падіння цін на продукцію сільського господарства й конкуренція дешевого заокеанського зерна посилили злидні ірландських селян; багато з них втратили землю. Під впливом голоду на острові почастішали «аграрні злочини» –&nbsp;— самовільні захоплення земель, підпали, псування худоби. Успішно застосовувалася селянами й тактика бойкоту лендлордів та їхніх керівників<ref>Коробов А. Все о Великобритании / А.&nbsp;И.&nbsp;Коробов, Ю.&nbsp;А.&nbsp;Иванова. –&nbsp;— Х. : Фолио, 2008.&nbsp;— 542 с.</ref>

Створена [[1879]] року ірландська «Земельна ліга» додала стихійним виступам селян організований характер. Ліга зажадала конфіскації володінь лендлордів і одночасно організувала масові акції протесту проти насильницького позбавлення орендарів землі. Небачений раніше розмах аграрних виступів змусив уряд Вільяма Гладстона провести в ІрладііІрландії [[1881]] року помірковану земельну реформу. Олію у вогонь підливало й релігійне протистояння між ірландцями й англійцями. Ірландці, в релігійному плані ідентифікують себе з католицькою церквою, а англійці належать до протестантської громади. Релігійні суперечності полягали у тривалому протистоянні протестантської меншини католицькій більшості<ref>Кристофер Д. . Англия. История страны / Т. Минина (пер. с англ.). –&nbsp;— М. : Эксмо, СПб. : Мидгард, 2008. –&nbsp;— 479 с.</ref>.

Територіальні суперечності полягають у прагненні ірландського населення [[Ольстер]]а об'єднатися з рештою&nbsp; Ірландії, оскільки північно-ірландська територія є її&nbsp; історичною&nbsp; частиною.

Політичні прагнення ірландців полягали в прагненні до самовизначення, створенні власних державних інститутів, не останню роль відіграло&nbsp; бажання  певних кіл ольстерської еліти, деяких членів підвищити свій статус за допомогою створення власної державності і отримання доступу до владних ресурсів. Соціально–економічні причини лежали у домінуванні протестантів-вихідців з Британії в економіці Північної Ірландії і проявлялися в [[Дискримінація|дискримінації]] католиків при проведенні житлової політики, працевлаштуванні, що викликало обурення ірландських націоналістів.

Психологічні фактори пов'язані з відмінностями в етнокультурному психотипі ірландців–католиків і протестантів, їхнім взаємним нерозумінням, прагненням обох громад до консолідації, найчастіше ескалації насильства, заснованого на помсті.  З ними тісно переплетені власне етнічні проблеми, які є базовою складовою конфлікту, що проявлялися в дискримінації в мовній, соціальній, трудовій, політичній сферах ірландців до отримання незалежності від етнічно чужих їм англійців і нарешті прагненням об'єднатися з рештою Ірландії<ref>История Великобритании / С.&nbsp;А.&nbsp;Машкова и др. (пер. Сс англ.) ; К.&nbsp;О.&nbsp;Морган (ред.). –&nbsp;— М. : Весь мир, 2008. –&nbsp;— 660 с.</ref>.

Гомруль ({{lang-en|home rule}}, власне самоврядування)&nbsp;— програма самоврядування Ірландії в рамках Британської імперії, висунута в 1870-і роки. Ірландці, обрані в англійський парламент, співпрацювали з лібералами, сподіваючись на їхню підтримку в цьому питанні. Коли ж їхні надії не виправдалися, ірландські депутати застосували тактику парламентської обструкції. Лідеру ірландських націоналістів [[Парнел]]лу вдалося заручитися підтримкою «Земельної ліги», що додало руху за гомруль нову силу. Ігнорувати його Вільям Гладстон вже не міг, тим більше, що після виборів 1885 року численна ірландська фракція, об'єднавшись з консерваторами, в будь-який момент могла скинути ліберальний уряд<ref>Коробов А. Все о Великобритании / Все о Великобритании / А.&nbsp;И.&nbsp;Коробов, Ю. Иванова; Ю.&nbsp;В.&nbsp;Макаров (предисл.).&nbsp;— Х. : Фолио, 2007. –&nbsp;— 542 с.</ref>.

[[1886]] року кабінет  Гладстона вніс до парламенту поміркований законопроект про гомруль, що передбачав відновлення в Ірландії парламенту з обмеженими повноваженнями. Однак, білль не тільки викликав шалений опір консерваторів, але й привів до розколу Ліберальної партії. Частина лібералів на чолі з Чемберленом утворила фракцію «ліберал-юніоністів» (тобто прихильників унії з Ірландією) і разом з консерваторами зірвала проведення закону.

Фракція ірландських націоналістів, яка боролася за автономію країни, не тільки зміцнилася  організаційно, а й з успіхом застосовувала тактику обструкції у Вестмінстері, але зуміла спертися на масовий рух населення Ірландії. Коли ж, використовуючи свої удосконалені можливості, націоналісти перейшли в 1885—1886 роках до тактики «парламентських гойдалок» (тобто блокування з тією партією, яка найбільшою мірою враховувала її вимоги), то  робота  двопартійного механізму була серйозно порушена<ref>Маклюк О. Еволюція королівської влади та управління в Англії при ранніх тюдорах: Автореф. дис. канд. Іст. наук : 07. 00. 02 / Запорізький держ. ун – -т. –&nbsp;— Запоріжжя, 2002. –&nbsp;— 19 с.</ref>.

Включно до 1885 лідер  лібералів Гладстон, голова центристів Харкорт і сам Чемберлен –&nbsp;— сподівалися звести  самоврядування  в Ірландії до розширення повноважень її муніципальних рад або до створення центрального адміністративного органу з  функціями  трохи ширшими, ніж у ради англійських графств. Чемберлен за згодою Гладстона вступив в у переговори  з лідером націоналістів Парнеллом про введення в Ірландії самоврядування. Було запропоновано план створення [[Ірландська Центральна Рада|Ірландської Центральної Ради]] (ІЦС), або Ірландського  управління, яке повинно було займатися внутрішніми справами Зеленого острова. За допомогою цієї поміркованої реформи Чемберлен розраховував раз і назавжди зняти питання про гомруль.

Ірландська Центральна Рада мала наділяться деякими законодавчими функціями: до її компетенції відносилися питання, що стосувалися початкової та середньої освіти, закони про бідних, санітарна адміністрація та громадські  роботи. Члени ІЦС повинні були обиратися місцевими графськими радами, які у свою чергу, обираються населенням<ref>Жигалина О. Великобритания на Среднем Востоке, ХІХ –&nbsp;— нач. ХХ в.: Анализ внешнеполит. Концепцій / АН СССР, Ин–т востоковедения. –&nbsp;— М. : Наука, 1990. –&nbsp;— 166 с.</ref>.

За підтримки католицьких єпископів Ірландії, які вплинули на Парнелла, угоди було досягнуто, але лідер націоналістів не знімав вимогу про гомруль. Про хід переговорів, які тоді носили неофіційний характер, був поінформований і Гладстон. Він вловив у задумі Чемберлена перспективу умиротворення Ірландії і вирішив підтримати його. Чемберлен не міг не враховувати, що на майбутніх загальних виборах до парламенту ірландці, які проживають в англійських містах, матимуть можливість вплинути на результат голосування у ряді округів; що парнелліти можуть здобути в майбутньому парламенті приблизно 80 місць.

* ''Маклюк О.'' Еволюція королівської влади та управління в Англії при ранніх тюдорах: Автореф. дис. канд. Іст. наук : 07. 00. 02 / Запорізький держ. ун&nbsp;— -т.&nbsp;— Запоріжжя, 2002.&nbsp;— 19 с.

* {{ref-ru}} ''Жигалина О.'' Великобритания на Среднем Востоке, ХІХ&nbsp;— нач. ХХ в.: Анализ внешнеполит. Концепцій / АН СССР, Ин&nbsp;— -т востоковедения.&nbsp;— М. : Наука, 1990.&nbsp;— 166 с.

* {{ref-ru}} ''Коробов А.'' Все о Великобритании / Все о Великобритании /&nbsp; А.&nbsp;И.&nbsp;Коробов, Ю.  &nbsp;Иванова; Ю.&nbsp;В.&nbsp;Макаров (предисл.).  &nbsp;— Х. : Фолио, 2007.&nbsp;— 542 с.

* {{ref-ru}} ''Коробов  &nbsp;А.'' Все о Великобритании /  А.&nbsp;И.&nbsp;Коробов, Ю.&nbsp;А.&nbsp;Иванова.&nbsp;— Х. : Фолио, 2008.&nbsp;— 542 с.