'''Латери́т''' ({{lang-ruen|латеритlaterite}}, {{lang-ende|lateriteLaterit m}}, від {{lang-dela|Laterit mlater}} — цегла) — червоноколірний залізистий або залізисто-глиноземистий [[елювій|елювіальний]] продукт глибокого фізико-хімічного [[вивітрювання]] алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату. Геологічний вік латериту змінюється від сучасного до палеозойського і давнішого. В тропічній зоні земної кулі латерит покриває великі плато і горбисті території. Потужність шару латериту коливається від декількох метрів до 50 м. У залежності від складу материнських головних порід, що зазнавали вивітрювання, розрізнюють латерити бокситоносні, нікеленосні, залізисті, манґаноносні, а також елювіальні розсипи золота, платини, алмазів, [[каситерит]]у та ін. У ґрунтознавстві терміном ''латерит'' позначають щільний ґрунтовий горизонт, збагачений оксидами заліза та манґану, які принесені ґрунтовими водами. Глинисті латерити використовуються як будівельний матеріал.
