Магній: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
оформлення, вікіфікація |
||
Рядок 2:
'''Ма́гній''' ({{lang-en|magnesium}}, {{lang-de|Magnesium n}}) — [[хімічний елемент]]. Символ Mg. [[Атомний номер]] — 12; [[атомна маса]] — 24,312. Відкритий [[Гемфрі Деві|Г. Деві]] у 1808 р.
== Властивості ==
[[Файл:CSIRO ScienceImage 2893 Crystalised magnesium.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Кристалізований магній]]
Рядок 12 ⟶ 13:
У [[1695]] з [[мінеральна вода|мінеральної води]] [[Епсомське джерело|Епсомського джерела]] в [[Англія|Англії]] виділили сіль із гірким смаком і послаблюючою дією. Аптекарі називали її гіркою, англійською або [[епсомська сіль|епсомською сіллю]], мінерал [[епсоміт]] має склад MgSO<sub>4</sub> · 7H<sub>2</sub>O. А хіміки, діючи на розчини цієї солі [[сода|содою]] або [[Карбонат калію|поташем]], отримували білий осад — основний [[карбонат магнію]], який може мати різний склад, наприклад 3MgCO<sub>3</sub> · Mg(OH)<sub>2</sub>3H<sub>2</sub>O. Це була [[біла магнезія]] (''magnesia alba''), її застосовували (і зараз застосовують) зовнішньо як присипку, а внутрішньо — при підвищеній кислотності і як легке [[проносне]]. Основний карбонат магнію зрідка зустрічається в природі, і біла [[магнезія]] також відома з давніх часів. Ймовірно, цей мінерал знаходили біля [[Магнесія|Магнесії]], але скоріше за все — інше. Річ у тому, що жителі Магнесії заснували в [[Мала Азія|Малій Азії]] два міста з тією ж назвою, що могло привести до плутанини. Одне з цих міст зараз називається [[Маніса|Манісою]] і знаходиться на східному краю [[Туреччина|Туреччини]]. Околиці цього міста прославлені оповідями про [[Ніоба|Ніобе]]. Інша Магнесія була південніша, там знаходився знаменитий [[храм Артеміди]].
[[Лавуазьє Антуан Лоран|Лавуаз'є]] вважав білу магнезію простим тілом. У [[1808]] англійський хімік [[Деві Гемфрі|Гемфрі Деві]] при [[електроліз]]і злегка зволоженої білої магнезії з ртутним катодом отримав [[амальгама|амальгаму]] нового металу (вона містить до 3 % магнію), який виділив відгонкою ртуті і назвав магнезієм. З тих пір у всіх європейських мовах цей елемент називається ''magnesium'' і лише у східних слов'ян — магнієм: так його назвав [[Гесс Герман Іванович|Г. І. Гесс]] у своєму підручнику з хімії, виданому в [[1831]] і що витримав сім видань. По цій книзі вчилися багато вітчизняних хіміків.
Уперше металевий магній отриманий в 1829 р. французьким хіміком [[Антуан Бюссі|А. Бюссі]].
== Розповсюдження ==
[[Кларки елементів|Кларк]] магнію в Землі 11,25 % (мас.), кларк в земній корі 2,1-1,87 %, в ультраосновних породах 25,9 %, основних 4,50 %, середніх 2,18 %, кислих 0,56 %, осадових 1,34 %, кам'яних метеоритах 14 %, у морській воді 0,13 % (1,35 г/л), в ґрунті 0,63 %, в рослинах 0,1 %.
Магній у вільному стані в природі не зустрічається. Входить до складу [[силікати|силікатів]], [[хлориди|хлоридів]], [[карбонати|карбонатів]], [[сульфати|сульфатів]]. Різке падіння вмісту магнію при переході від ультраосновних порід до кислих свідчить про більшу активність магнію на ранніх стадіях кристалізації. Магній входить до складу олівінів, піроксенів, утворює ізоморфні ряди, заміняючи залізо, кальцій, манґан.
У процесі геохімічного кругообігу магній надходить в океан. Концентратори магнію — деякі водорості (до 3 % Mg), фораменіфери (до 3,5 %), вапнякові губки (до 4 %). Основні магнієві мінерали: [[олівін]], ромбічний [[піроксен]], [[шпінель]], [[тальк]], [[флогопіт]], [[карналіт]], [[бішофіт]], [[магнезит]], [[брусит]], [[епсоміт]], [[кізерит]], [[доломіт]], [[каїніт]]. Металевий магній отримують електролітичним або термічним способами. Сировиною служить MgCl<sub>2</sub> або зневоднений [[карналіт]].
== Застосування ==
Рядок 45 ⟶ 46:
== Література ==
* Глосарій термінів з хімії // Й.
* {{МГЕ|nocat=1}}
| |||