Кому вниз: відмінності між версіями

Історія группи Кому вниз бере свій початок у 1987 році, коли актор [[Київський академічний драматичний театр на Подолі|Театру на Подолі]] 23-річний [[Середа Андрій Вікторович|Андрій Середа]] познайомився зі світлорежисером театру [[Макаров Владислав Миколайович|Владиславом Макаровим]], якому на той час вже виповнилося 32 роки. У процесі спілкування з'ясувалося, що обидва молоді чоловіки поділяли любов до музики: Середа, який закінчив музичну школу з класу фортепіяно, складав пісні, а Макаров грав на гітарі та мріяв про створення власного гурту. Плани щодо створення колективу почали набирати реальних обрисів, коли Середа познайомився з бас-гітаристом [[Степаненко Сергій|Сергієм Степаненком]], який на той момент займався адмініструванням арт-рокової групи Колаж. Степаненко в свою чергу познайомив Середу та Макарова з гітаристом [[Малюгін Владислав|Владиславом Малюгіним]] та барабанщиком [[Разін Євген|Євгеном Разіним]]. Перша зустріч учасників гурту відбулася 10 лютого 1988 року. Саме цього дня музиканти вперше зібралися для детального обговорення своєї діяльності. Оскільки Середа не збирався займати посаду лідер-вокаліста, то невдовзі почалися прослуховування вокалістів і, паралельно, пошуки назви й формування стилю. Врешті-решт пошуки вокаліста закінчилися нічим і співати довелося автору пісень Андрієві Середі. Назву для гурту запропонував один із знайомих Середи<ref>[http://komuvnyz.com/1998-08-09-interviu-z-hrupoiu-komu-vnyz/ Інтерв'ю з групою Кому Вниз]</ref>. У знаки давалося атмосфера перебудови, уседозволеність та почуття близького краху Радяньского Союзу&nbsp;— головний ідеологічний штамп «комунізм» було нищівно препаровано, внаслідок чого виникло словосполучення «Кому вниз». Андрій Середа зізнавався, що музиканти самі довго не могли призвичаїтися до обраної назви<ref name="високого">[http://www.ssve.ru.rock-oko.com/knizhki/andrj-sereda-ta-komu-vniz-muzika-visokogo-duxu/persh-kroki.html Перші кроки]</ref>.

Перший виступ гурту відбувся у червні 1988 року на І фестивалі Київського РОК-клубу. Єдиним серед новачків їм було запропоновано взяти участь в гала-концерті, втім ніяких призів група не здобула. У липні 1988 року гурт провів серію концертів в РОК-клубі. В жовтні того ж року Кому Вниз взяв участь у програмі «РОК на марші миру» разом з командами «рок-артілі» і польськими гостями (Київ —Біла Церква). Наступного місяця музиканти вибороли гран-прі фестивалю «Голосієве-88» (перше місце в категорії професійних виконавців; приз за кращий сценічний образ і фольклорність програми)<ref>[http://komuvnyz.com/1988-12-28-uhoru-skhodamy-shcho-vedut-unyz/ Стаття на літописі]</ref>. Увесь цей час мало кому відомий гурт існував виключно за рахунок фінансової підтримки зі сторони батьків. Російськомовний репертуар був насичений піснями гострої антирадянскьої спрямованості, як то «Вши», «Стадо», «Хибрай», «Песня о мире».

Переломним моментом для гурту став виступ на першому фестивалі Червона рута-89, який відбувся у Чернівцях, де Кому Вниз презентували свій україномовний репертуар (пісні «Суботів», «До Основяненка» (на слова Т. Шевченка) та «Ельдорадо» (на слова Самійленка). Чорні фраки учасників гурту, [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізні Хрести]], нетиповий для фестивалю саунд та суворий вигляд фронтмена справили на глядачів глибоке враження. Червона рута засвідчила поворот гурту до україномовного саунду, а разом з тим і поворот від виступів у напівпідвальних приміщеннях та заводах до повноцінних сольних гастролей містами України. В інтервю 1990 року Середа зізнавався<ref>[http://komuvnyz.com/1990-07-06-pokhmuri-demony-z-ukrainy/ Похмурі демони з України]</ref>: