Плутон (карликова планета): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Jarozwj (обговорення | внесок) |
Jarozwj (обговорення | внесок) |
||
Рядок 336:
Про будову надр Плутона відомо дуже мало. Приблизні висновки про його склад можна зробити з його середньої [[густина|густини]], що становить 1,860±0,013 г/см<sup>3</sup><ref name=Stern_2015/>. Ймовірно, Плутон складається з каменю та льоду (здебільшого водяного, судячи з великої розповсюдженості води в Сонячній системі), причому частка каменю становить {{s|60—65%}}<ref name=Stern_2015_found/><ref name=Stern_2014/><ref name=Elkins_2006/>. Колись він мав джерела тепла: це [[акреція (космос)|акреція]] речовини при його утворенні, розпад [[радіоактивні елементи|радіоактивних елементів]] (що певною мірою триває й досі), а також — у часи, коли він ще не був повернутий до Харона одним боком, — періодичні [[приплив]]ні деформації. За ймовірною версією, колись Плутон зіткнувся з іншим тілом порівнянного розміру, що призвело до утворення у нього супутникової системи, і це також зробило внесок у нагрів його надр. Найімовірніше, всього цього тепла вистачило на плавлення льоду і його відокремлення від каменю<ref name=Barr_2015/>, і в такому випадку надра Плутона диференційовані — кам'янисте [[Ядро (геологія)|ядро]] оточено крижаною [[Мантія (геологія)|мантією]] товщиною в кількасот кілометрів. За деякими моделями, тепла могло вистачити навіть на утворення підповерхневого океану води, як у деяких супутників планет-гігантів<ref name=Barr_2015/><ref name=Hussmann_2006/><ref name=Elkins_2006/><ref>{{cite web|title=The Inside Story|publisher=JHU Applied Physics Laboratory|url=http://pluto.jhuapl.edu/Participate/learn/What-We-Know.php?link=The-Inside-Story|year=2007|accessdate=2015-12-04 |archiveurl=http://www.webcitation.org/615UPDBDD|archivedate=2011-08-21 |deadurl=no}}</ref>.
[[Спектроскопія|Спектральні]] дані показують, що водяний лід подекуди виходить і на поверхню Плутона, але здебільшого його маскує тонкий покрив із інших — летких — льодів<ref name=Grundy_2016/><ref name=NASA_ice/><ref name=Stern_2015/>, переважно [[азот]]ного ({{s|97—98%}}). Крім того, там виявлено замерзлі [[метан]] (за різними оцінками, {{s|0,4<ref name=Lellouch_2011_VLT/>—3%<ref name=Tegler_2010/>}}) та [[монооксид вуглецю]] ({{s|0,01<ref name=Lellouch_2011_VLT/>—0,2%<ref name=Lellouch_2011/>}}), а також домішки складніших сполук, що утворюються з метану та азоту під дією жорсткого випромінювання. Це, зокрема, [[етан]]<ref name=Cruikshank_2006/><ref name=Holler_2014/>, ймовірно, більш важкі [[вуглеводні]] чи [[нітрили]]<ref name=Cruikshank_2015/> та високомолекулярні сполуки
Серед названих речовин азот, монооксид вуглецю і, в меншій мірі, метан вирізняються суттєвою леткістю в умовах Плутона і здатні до сезонних переміщень поверхнею, що впливає на її забарвлення<ref name=Holler_2014/><ref name=Grundy_2013/><ref name=NASA_ice/><ref name=Stern_2015/>. Водяний лід вирізняється великою міцністю (утворювати деталі рельєфу висотою в кілометри може тільки він) та легкістю (айсберги з нього могли би плавати у важчому й текучішому азотному льоді)<ref name=Hand_2015_harvest/>. Метановий лід іще легший<ref name=Stern_2014/><ref name=Moore_2016/>. На відміну від замерзлого монооксиду вуглецю, він погано розчиняється в замерзлому азоті<ref name=Cruikshank_2015/> і подекуди, ймовірно, існує в чистому вигляді<ref name=Lellouch_2011_VLT/>.
| |||