Кулемет Слостіна: відмінності між версіями

'''Кулемет Слóстіна''' &nbsp;— дослідний радянський  [[кулемет]]  з обертовим блоком [[Ствол (зброя)|стволів]] під патрон [[7,62×54 мм R]]{{sfn|Бахирев, Кириллов|1983|с = 210|name = bah}}{{sfn|Болотин|1990|с = 349|name = b90}}{{sfn|Болотин|1995|с = 275|name = b95}}, а пізніше і під  [[14,5×114 мм]].  Відмінністю кулемета Слостіна від іншої, більш відомої конструкції з обертовим блоком стволів -&nbsp;— [[Кулемет Гатлінга|кулемета Гатлінга]] було те, що для обертання використовувався не зовнішній (ручний або, пізніше, електричний) привід, а енергія порохових газів<ref name="kal">''Ю. Пономарёв''&nbsp;[http://www.kalashnikov.ru/upload/medialibrary/d83/058_065.pdf Шквальные пулемёты И. &nbsp;И. &nbsp;Слостина]&nbsp;// Калашников.&nbsp;— 2008.</ref>.

У [[1935|1935 році]] Іван Ілліч Слостін задумав зробити скорострільний кулемет. Перебравши всі можливі конструкції того часу, він прийшов до висновку, що для досягнення кращої швидкострільності необхідно створити многоствольнуюбагатоствольну конструкцію. Після розробки ескізу кулемета Слостін в 1936 році проконсультувався з начальником Ленінградської артилерійської академії [[Благонравов Анатолій Аркадійович|А. &nbsp;А. &nbsp;Благонравова]], який позитивно оцінив новаторську конструкцію з нечуваним на ті часи темпом стрільби до 5000 пострілів в хвилину<ref name="b95">[[Кулемет Слостіна|Болотин, 1995]], с. 275</ref>.

Кулемет був закінчений до 1939 року і тоді ж проходив перші випробування, двічі показавши темп стрільби 3300 пострілів в хвилину, середнє значення було набагато нижче. Доопрацьований варіант кулемета на випробуваннях в 1946 році показав темп стрільби між 1760 і 2100 пострілів в хвилину<ref name="zve">''Д. Юров.''&#x20; [http://tvzvezda.ru/news/forces/content/201505200925-9uzt.htm Шквал свинца: советский многоствольный пулемет, опередивший время].&#x20; [[Звезда (телеканал)|Звезда]]&#x20; (20 мая 2015).&#x20; <small>ПровереноПеревірено 6 декабрягрудня 2015.</small>&#x20; <small>[https://archive.is/VOzbh АрхивированоАрхівовано изз первоисточникапершоджерела 25 маятравня 2015].</small></ref>. Кучність була відзначена в 6-7 разів гірше станкового кулемета Горюнова СГ-43, але таке значення комісія визнала нормальним для кулеметів шквального вогню. В результаті кулемет успішно пройшов випробування, але не був прийнятий на озброєння внаслідок складності конструкції укупі з відсутністю принципових переваг над існуючими ПМ-1910, 43-СГ і РП-46<ref name="kal"/>.

До 1949 року Слостіним був розроблений кулемет під патрон [[14,5×114 мм|14,5 × 114 мм]], який мав схожу конструкцію з першим зразком, але з деякими відмінностями. В результаті випробувань зразок був відхилений через складність і ненадійність конструкції і відсутність переваг перед к[[ДШК|рупнокалібернимкрупнокаліберним кулеметом Дегтярьова -&nbsp;— Шпагіна]] (ДШК) і [[КПВ|крупнокаліберним кулеметокулеметом Владимирова]] (КПВ). Основними недоліками були названі нецентральний накол капсуля і поперечні розриви гільз при беззатворномбеззатворному використанні такого потужного патрона. Було вироблено всього кілька дослідних зразків цієї зброї<ref name="kal"/>.

Важкий варіант кулемета Слостіна мав конструктивні відмінності, що виражаються в фіксації блоку стволів за допомогою задньої муфти і передньої обойми так, що поздовжнє переміщення стволів ставало неможливим; автоматика ж працювала за рахунок відкату повзуна з [[Відведення порохових газів|газовим поршнем]]  ствола який стріляв. Даний варіант кулемета розроблявся як [[Зенітний кулемет|зенітний]] для танка [[ІС-7]]. Передбачалася також установка його на шасі вантажівки [[ЗІС-151]]<ref name="zve"/>.

Зразок під калібр 14,5 &nbsp;мм також здобув схвальні відгуки, незважаючи на непридатність застосування настільки ненадійної конструкції у військах. Зазначалося, що подібна міць може стати в нагоді при штурмі окремих укріпрайонів або відсікання флангових атак. На думку істориків, цікавим, хоч і не реалізованим через згортання проекту рішенням, було встановити кулемет Слостіна калібру 14,5 &nbsp;мм на шасі вантажівки [[ЗІС-151]], що дозволяло б боротися з [[Авіація|авіацією]] і живою силою супротивника на дистанціях до 400 метрів<ref name="zve"/>.

* ''В. &nbsp;В. &nbsp;Бахирев, И. &nbsp;И. &nbsp;Кириллов.''&#x20; Конструктор В.&nbsp;А. &nbsp;Дегтярев: за строками биографии.&nbsp;— Москва: Военное издательство, 1983.&nbsp;— 238&nbsp;с. {{ref-ru}}

* ''Д. &nbsp;М. &nbsp;Болотин.''&#x20; Советское стрелковое оружие.&nbsp;— 3.&nbsp;— Москва: Военное издательство, 1990.&nbsp;— 383&nbsp;с. &nbsp;— ISBN 9785203006318. {{ref-ru}}

* ''Д. &nbsp;М. &nbsp;Болотин.''&#x20; История советского стрелкового оружия и патронов.&nbsp;— Москва: Полигон, 1995.&nbsp;— 303&nbsp;с. {{ref-ru}}