Араґорн: відмінності між версіями

| дружина =[[Арвен]]

| діти =син Елдаріон<br/>

Тоді Араґорн із дозволу Елронда залишив [[Рівенделл]]. Майже тридцять років він боровся із [[Саурон]]ом. «Так став він найстійкішим з людей, вправним у ремеслах і навченим у знаннях, та, однак, стояв вище за них. Тому що був він мудрим, як ельфи, і таке світло могло спалахувати в його очах, що мало хто міг витримати це. Сумним і суворим зробила лице йому доля, але завжди жила в його серці надія, що часом народжувала радість&nbsp;— начебто струмок пробивався крізь скелю». 2956&nbsp;року Араґорн зустрів [[Ґендальф]]а, і почалася їх дружба. Вони багато подорожували разом, але з роками Араґорн все частіше подорожував насамоті. 2957—2980 роки він проводить у мандрівках&nbsp;— спочатку він служив у [[Роган|Рохан]]і Тенгелю, а потім у Гондорі&nbsp;— Ектеліону II. Там його називали Торонгілом, Зоряним орлом (від thoron (орел) і gil (зірка)), «тому що був він швидкий і гострим був його погляд, і носив він срібну зірку на плащі». 2980&nbsp;року Араґорн зібрав невеликий флот і уночі зненацька наскочив на [[Умбар]], спалив більшу частину умбарських кораблів, убив Воєначальника ГаванейҐаваней і відвів свій флот із невеликими втратами.

2980&nbsp;року Араґорн вертався із кордону [[Мордор]]а, прямуючи до Рівенделла, щоб перепочити. У [[Лоріен]]і, куди йому дозволили ввійти, після довгої розлуки він знову зустрівся з [[Арвен]]. Вони довго гуляли луками Лоріена, і одного раз увечері [[літнє сонцестояння|дня літнього сонцестояння]], піднялися на пагорб Карас Галадон і заприсягли один одному у вірності. Арвен зробила свій вибір, і, коли Елронд довідався про нього, то дуже засмутився. Коли Араґорн на деякий час повернувся до Рівенделла, Елронд сказав йому, що Арвен не стане нареченою нікому, крім [[Возз'єднане Королівство Арнору і Ґондору|короля ГондораҐондора і Арнора]].

Араґорн володів і даром зцілення&nbsp;— він полегшив страждання [[Фродо]] від рани, отриманої від леза назгула, а пізніше врятував [[Фарамір|Фарамир]]а та [[Еовін]]. У старих переказах ҐондораҐондору говорилося: «Руки короля&nbsp;— руки цілителя. І так розпізнається справжній король».

Після закінчення Війни Персня, Араґорн коронувався в Ґондорі і став королем Возз'єднаного королівства Арнора і Ґондора&nbsp;— 1 травня 3019 року, і прийняв ім'я Елессар (Ельфійський самоцвіт). Це ім'я йому пророкували під час народження, зелений дорогоцінний камінь із такою назвою подарувала йому [[Ґаладріель]], коли члени Братства Персня були в Лоріені, і через цей камінь так назвав його народ, коли він прийшов до Ґондора. В часи його мандрівок, жителі Брі назвали його «Блукачем», та, вступивши на престол, він дав своєму дому ім'я «Тельконтар»&nbsp;— квенійський еквівалент свого прізвиська. 25 червня 3019&nbsp;р. Араґорн, за допомогою [[Ґендальф]]а, знайшов на схилах гори Міндоллуїн паросток Білого Дерева. А в день літнього сонцестояння цього ж року Арвен прибула до [[Ґондор]]ау, і вони з Араґорном справили [[весілля]]. Шлюб їх став третім союзом елдар і едайн. У них народився син Елдаріон і доньки&nbsp;— оскільки тоді лінії Трьох королів елдар (Інґве, Фінве й Ольве з Ельве) з'єдналися, а Лютіен була найпрекраснійшою з дітей Еру, нащадків цього шлюбу називали «діти Лютіен».