Психоакустика: відмінності між версіями

 

== Звук і свідоімсть ==

З часом почали формуватися і по-справжньому мовні типи значень. Скажімо, голосні звуки мови виявляються мелодійнішими і тому приємнішими, ніж приголосні. Шумні приголосні на зразок Х, Ш, Ж виявляються «страшнішими», ніж дзвінкі, такі як Б, Д, Г, вибухові Д, Г, Б, П – «швидшими», ніж фрикативні Ф, Ш, З і т.д.

Така звукова (акустична) семантика тісно звязана з змістовою, тобто мотивом вимови. Наприклад, гучні звуки вже за своїми акустичними властивостями набувають значимості «сильних, агресивних», а тут ще і артикуляція допомагає: їх вимова вимагає енергійнішої роботи мовного апарату, і це додає їм «сили». Вибухові, такі як Б, Г, Д або тремтячі звуки, такі як Р, вимагають швидкої роботи органів мови і вказують на швидкість, активність.

Таких сполук дуже багато. Всі вони засновані не на смисловому значенні, а на цілющій дії коливань, що виникають при їх вимові.<br />

Існують психологічні звуко-колірні дослідження, які виявляють співвідношення звуків із кольором: