Краніхфельд Володимир Павлович: відмінності між версіями

З 1875 року навчався в [[Пинське реальне училище|Пинському реальному училищі]]. Разом із пинчуком Титом Гореглядом належав до таємного гуртка, який мав багато забороненої цензурою Російської імперії літератури. В 1884 році арештований за пособництво членам організації «Народна Воля». Після допитів здійснив пробу самогубства. Звільнений під нагляд поліції. В 1888 арештований вдруге по справі редактора «Російської Думки» Віктора Гольцева. Після півтора років попереднього увязненняув'язнення одбув два рокіроки відсидів в одиночній камері в Санкт-Петербурзі з обовязковою працею на ткацькому верстаті. В 1893 році став прихильником «легальних марксистів». В 1900 році за допомогою Василя Богучарського став членом «Союзу визволення». На сторінках «Світ Божий» критикував більшовиків (Леніна, Луначарського) за утопізм і категоричність. БільшовистськіБільшовицькі критики називали його меншевистськимменшовицьким автором і самими плідним марксистським критиком так званого «першого набору».

Після звільнення з вязниців'язниці, з січня 1892 року, жив у Воронежі. Зміг використати власні зацікавлення становищем російського суспільством в статистиці. В 1895–1896 роках завідувач статистичних праць воронезького земства. З 1896 по 1900 на запрошення місцевого військового губернатора працював секретарем і завідуючим діловодством Уральського обласного статистичного комітетакомітету. Під час своєї праці в провінції писав статті для «Воронезького Телеграфу» і «ПамятноїПам'ятної книги Уральської області». Засновник і редактор газети «Уралець». Описав побут казахів Уральської області. Досліджував земельне становище уральських козаків. Земським справам присвячені його статті в гезатігазеті «Російська Думка» «Подоходном податок» (1892), «Земська шкільна справа» (1895). Писав публіцистичні статті для, «Російський Відомостей», «Російської Думки», «Північного курєрукур'єру» «Часопис для всіх». З 1900 року співпрацював з редакцією «Освіта». В 1903 році виїхав закордон і рік заміщав хворого П.Струве в часописі «Визволення».

Свою першу велику літературознавчу працю Володимир Краніхфельд присвятив класику російської літератури. Брошура «ОлескандрОлександр Сергійович Пушкин» (1899) була надрукована в Уральську. Найбільш повно як літературний критик проявив себе в петербурзький період. З 1904 року член редакції «Світ Божий», а після її закриття в 1906 році член редакції «Сучасний світ», для яких підготував великі статті про [[Некрасов Микола Олексійович|Миколая Некрасова]], Гліба Успенського, [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|Михайла Салтикова-Щедрина]], [[Купрін Олександр Іванович|Олександра Купріна]], [[Толстой Лев Миколайович|Льва Толстого]], Миколая Златовратського, Євгена Чирікова, Сергія Сергієва-Ценського, [[Богданович Ангел Іванович|Ангела Богдановича]] і інших. Показав еволюцію поглядів багатох російських авторів. Перший літературний критик, який зауважив і високо оцінив ранні оповідання [[Максим Горький|Максима Горького]]. Одночасно працював штатним літературним критиком популярного часопису «Російське багатство». Під час життя і праці в Петербурзі підготував і надрукував три томи збірки статей «В світі ідей і образів» (1912–1917). Вважав, що основним завданням критики є соціологічне дослідження літератури на підставі революційно-демократичних традицій. Підкреслював свої соціал-демократичні погляди.

В петербурзький період життя Володимир Краніхфельд підготував брошуру «[[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]] — співецспівець України і Запоріжжя» (1901). Вона стала першою популярною брошурою, присвяченою творчості Кобзаря. До Першої світової війни видавалась тричі (1901, 1911, 1914). Українською мовою твір надруковано в 1919 в [[Скрентон]]і ([[США]]). В перекладі [[Рев'юк Омелян|Омеляна Ревюка]] перевиданий в 1927 році. Володимир Краніхфельд був автором рецензії на російський переклад «Кобзаря», яку надрукував «Сучасний світ» (1911. N 3). Публікації високо оцінені українською критикою, серед іншого редакцією «Київська старовина».