Совки (Київ): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оновлення даних |
Немає опису редагування |
||
Рядок 19:
Про Совки кінця XIX століття можна знайти згадки і у [[Географічний словник Королівства Польського|«Словнику географічному Королівства Польського та інших земель слов'янських»]]:
{{цитата|Совки … повіту Київського, Білогородської волості, парафії православної Жулян, за 5 верст від Києва, має 272 мешканці… Невелика цегельня. Став, із млином, що на ньому знаходиться, належить київським митрополитам}}.
На 1900 рік Совки, казенне село Білогородської волості Київського повіту, у селі двоірв 132, мешканців 883 особи, з них чоловіків 436, жінок 447. Головне заняття мешканців - хліборобство. У селі школа грамоти, три цегельних заводи, належних Харитону Чиркову, Федору Скворцову та Дмитру Сингаївському, на кожному заводі працювало по 16 робітників, що прибули з Чернігівської губернії. Діяв шкіряний завод, належний Олександру Єрохіну, де працювало 35 чоловіків - 7 місцевих, а 28 прибулих з Чернігівської та Орловської губернії.
З [[1923]] року Совки в межах [[Київ|Києва]], до того входили до [[Київський повіт|Київського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. Невдовзі селище відійшло до Київської приміської смуги та до 1933 року були центром сільської ради і лише 1933 року були остаточно підпорядковані місту. Станом на 1932–1933 роки майже 90% населення селища складали робітники, втім Совки також постраждали від голодомору.
| |||