Серджо Леоне: відмінності між версіями

| Підпис =

| Ім'я при народженні =

| Нагороди =

| Сайт =

'''Серджо Леоне''' ({{lang-it|Sergio Leone}}, [ˈsɛːrdʒo leˈoːne], {{н}} [[3 січня]] [[1929]]  — {{†}} [[30 квітня]] [[1989]]) — італійський кінорежисер, ім'я якого пов'язане із напрямком в історії кіно, що отримав назву [[спагеті-вестерн|спагеті-вестерну]]у. Серджо Леоне зняв небагато фільмів, але більшість із них увійшли до класики світового кінематографу: «[[Доларова трилогія]]» (куди увійшли фільми «[[За жменю доларів]]», «[[На декілька доларів більше (фільм)|На кілька доларів більше]]», та «[[Хороший, поганий, злий]]»), «[[Якось на Дикому Заході]]», «[[Одного разу в Америці]]».

Власне ім'я кінорежисера люди, незнайомі з правилами італійського правопису, часто помилково читають як Серджіо, іноді навіть на іспанський лад  — Серхіо.

== Біографія ==

Серджо Леоне народився в родині одного з піонерів італійського кіно Роберто Роберті ([[:it:Roberto Roberti]]) та актриси німого кінематографу Біче Валеріан, тож на знімальному майданчику бував ще в дитинстві. У школі його однокласником певний час був [[Енніо Морріконе]], майбутній композитор, з яким Леоне співпрацював у майбутньому. У 18 років Серджіо покинув навчання на юридичному факультеті університету, й пішов працювати в кіно.

Першою його роботою була посада помічника режисера на зйомках «[[Викрадачі велосипедів|Викрадачів велосипедів]]» [[Вітторіо де Сіка|Вітторіо де Сіки]]. Потім він взявся писати сценарії до фільмів у стилі [[пеплум]], тобто історичних драм на тему античної історії. Леоне працював помічником режисера у широкомасштабних постановках студії [[Чінечітта]], споносорованих американцями: «[[Кво вадіс]]», «[[Бен-Гур]]». Коли режисер фільму «[[Останні дні Помпеї]]» захворів, Леоне закінчив фільм. Як наслідок, йому довірили дебютувати із фільмом «[[Колос Родоськиий]]» ([[1961]]). На той час Леоне вже опанував уміння знімати малобюджетні фільми, які виглядали, як американські [[блокбастер]]и.

== Доларова трилогія ==

На початку 60-их історичні драми почали виходити з моди, й Леоне звернувся до жанру [[вестерн]]. Користуючись популярністю вестернів у США, європейські, зокрема, італійські, кінематографісти створили свій власний піджанр вестерну, який стали називати [[Спагеті-вестерн|спагеті-вестерном]]. Це зазвичай були малобюджетні фільми, які знімалися в Європі з європейськими акторами, у яких створювався [[симулякр]] Дикого Заходу з ковбойською героїкою. Для свого першого фільму в цьому стилі Леоне запозичив сюжет з японського фільму [[Куросава Акіра|Акіри Куросави]] «[[Тілоохоронець (фільм, 1961)|Тілоохоронець]]». У своєму [[рімейк]]у Леоне помістив дію в [[Техас]], і запросив для правдоподібності одного автентичного американського актора  — маловідомого [[Клінт Іствуд|Клінта Іствуда]]. Фільм, знятий в Іспанії, отримав назву «[[За жменю доларів]]» і мав надзвичайний комерційний успіх.

Леоне створив новий тип героя, що дуже відрізнявся від героїв американських вестернів. Його герой, якого зіграв Іствуд  — людина без імені, вовк-самітник, мисливець за головами, погано виголений, часто брудний, із сумнівними [[мораль]]ними засадами, імпонував глядачам. Успіху фільму сприяла також експериментальна музика [[Енніо Морріконе|Морріконе]].

Леоне скористався успіхом свого першого вестерну, й одразу ж зняв другий  — «[[На декілька доларів більше (фільм)|На декілька доларів більше]]» ([[1965]]), запросивши на підмогу Іствуду ще одного американця  — [[Лі Ван Кліф|Лі Ван Кліфа]]а. Третій фільм циклу «[[Хороший, поганий, злий]]» ([[1966]]) став класикою жанру, і, мабуть, найпопулярнішим і найкращим вестерном за всю історію кіно. У ньому знався ще один американський актор  — [[Ілай Воллак]].

Після успіху Доларової трилогії компанія [[Paramount Pictures]] запросила Леоне до США і довірила зйомки фільму «[[Якось на Дикому Заході]]» ({{lang-en|Once upon a Time in the West}}). Фільм знімався в Іспанії, Італії, і, окремі сцени, в [[Юта|Юті]], головні ролі виконували [[Чарлз Бронсон]], [[Генрі Фонда]], [[Клаудія Кардинале]]. Це була довга, повільна мрійлива медитація на тему міфології Дикого Заходу, сценарій якої Леоне написав зі своїм другом [[Серджо Донаті]]. У Європі він пройшов із успіхом. У США Paramount безжально обрізала його, щоб увіпхнути в рамки стандартного сеансу, і касові збори не вражали.

У фільмі «Пригнись, телепню» ({{lang-it|Giù la Testa}}), відомому також під назвами «[[За жменю динаміту (фільм)|За жменю динаміту]]» та «Одного разу в Мексиці», Леоне спочатку планував бути тільки продюсером, але потім посварився з режисером [[Петер Богданович|Петером Богдановичем]], і взявся за режисуру сам. Фільм присвячений подіям [[Мексиканська революція|Мексиканської революціі]].

У [[1984]] Леоне завершив фільм «[[Одного разу в Америці]]», над яким працював 10 років. Фільм досліджує міфологію американського гангстерства. Із ним сталася та ж історія, що й з фільмом «Якось на Дикому Заході»  — американський кінопрокат розцінив фільм, тривалістю у 4 години, надто довгим, і обрізав його до двох годин, випрямивши сюжетну лінію. У США фільм провалився, витривалі європейці переглянули його з цікавістю. Тільки після того, як фільм видали на DVD без купюр, американська критика сказала: "«Ти, ба!"».

* [[1959]] - — [[Останні дні Помпеї]] / ''Gli ultimi giorni di Pompei''

* [[1961]] - — [[Колос Родоський (фільм)|Колос Родоський]] /'' Il Colosso di Rodi''

* [[1964]] - — [[За жменю доларів]] /'' Per un pugno di dollari''

* [[1965]] - — [[На кілька доларів більше (фільм) | На кілька доларів більше]] /'' Per qualche dollaro in più''

* [[1966]] - — [[Хороший, поганий, злий]] /'' Il buono, il brutto, il cattivo''

* [[1968]] - — [[Якось на Дикому Заході]] /'' C'era una volta il West''

* [[1971]] - — [[За жменю динаміту (фільм)|За жменю динаміту]] /'' Giù la testa''

* [[1984]] - — [[Одного разу в Америці]] /'' C'era una volta in America''