Кипріян Карфагенський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м додана Категорія:Мученики з допомогою HotCat
оформлення
Рядок 1:
{{Картка:Особа
| ім'я = Кипріян Карфагенський
| місце_проживання =
Рядок 6:
| ім'я_при_народженні = Гай Фасцій Цецилій
| дата_народження = бл.[[200]]
| місце_народження = м. [[Карфаген]]
| дата_смерті = {{ДС|14|09|258}}
| місце_смерті = м. [[Карфаген]]
| причина_смерті = страта
| підданство = Римська імперія{{ROMimp}}
| національність =
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності = церковний діяч, богослов
| титул =
| посада = єпископ Карфагену
| термін = 248-258248—258 роки
| попередник = [[Донат I]]
| наступник = [[Карпофор]]
| дружина =
| діти =
| рід =
| родичі =
| батько =
| матір =
| нагороди =
| зрістгерб = =
| вага =
| герб =
}}
 
'''Св. Кипріян Карфагенський''' (лат. {{lang-la|Thascius Caecilus Cyprianus}}, бл.[[200]]—[[14 вересня]] [[258]]) — - [[єпископ]] {{не перекладено|Карфагенська митрополія|Карфагенської митрополії|ru|Карфагенская Карфагенамитрополия}} і видатний християнський [[богослов]], основні твори якого присвячені осмисленню питань відступництва і розколу. Творець канонічного вчення про єдність Церкви та її ієрархічної структури. Називав своїм вчителем [[Тертуліан]]а, Кипріян провів у Карфагені[[Карфаген]]і три помісних собори. Єдність церкви, за Кипріяном, виражається в соборній згоді єпископів, рівною мірою наділених благодаттю [[Святий Дух|Святого Духа]] і самостійних в управлінні своєю паствою.
 
== Біографія ==
Народився в багатій сім’їсім'ї поганина у Карфагені[[Карфаген]]і. При народженні звався Гай Фасцій Цецилій. Виріс у поганському оточенні, до 246  р. був відомий як успішний [[адвокат]]. Через два роки після [[хрещення]] на вимогу пастви був обраний на єпископа[[єпископ]]а (що порушувало прийняті тоді норми).
 
Через пару місяців почалося жорстоке гоніння на християн, багато з яких відступили від віри, якщо не на ділі, то на словах. З приводу умов їх прийому назад в лоно Церкви розгорнулися великі суперечки. Кипріан, який послідовно відстоював необхідність соборів як вищої інстанції для вирішення церковних справ, на соборі в Карфагені зумів провести точку зору про те, що повноваження церкви включають в себе і відпущення смертних гріхів (навіть таких, як відступництво). Згодом погляди Кипріяна з цього питання стали загальноприйнятими.
Народився в багатій сім’ї поганина у Карфагені. При народженні звався Гай Фасцій Цецилій. Виріс у поганському оточенні, до 246 р. був відомий як успішний адвокат. Через два роки після хрещення на вимогу пастви був обраний на єпископа (що порушувало прийняті тоді норми).
 
257 року почались нові гоніння на християн. 30 серпня 257  р. Кипріяна було відправленно на заслання. На наступний рік гоніння посилились, Кипріян знову постав перед судом у Карфагені й був страчений.
Через пару місяців почалося жорстоке гоніння на християн, багато з яких відступили від віри, якщо не на ділі, то на словах. З приводу умов їх прийому назад в лоно Церкви розгорнулися великі суперечки. Кипріан, який послідовно відстоював необхідність соборів як вищої інстанції для вирішення церковних справ, на соборі в Карфагені зумів провести точку зору про те, що повноваження церкви включають в себе і відпущення смертних гріхів (навіть таких, як відступництво). Згодом погляди Кипріяна з цього питання стали загальноприйнятими.
 
257 року почались нові гоніння на християн. 30 серпня 257 р. Кипріяна було відправленно на заслання. На наступний рік гоніння посилились, Кипріян знову постав перед судом у Карфагені й був страчений.
Він першим з африканських єпископів прийняв мученицьку смерть й був зарахований до числа святих та Отців Церкви.
 
== Творчість ==
У доробку Кіпряна є численні богословські трактати. Найвагомішими є «До Доната» (Ad Donatum; бл. 246 року); «Докази для Квірина» у 3 книгах (Ad Quirinum testimoniorum libri III), зібрання текстів Священного писання, використовуваних як теологічні аргументи, твір величезної важливості для історії латинського тексту Біблії; «До Деметріана» (Ad Demetrianum); «Про занепалих» (De lapsis); «Про єдність Церкви» (De catholicae ecclesiae unitate; бл. 251 року); «Про смертність» (De mortalitate); «Про спонукання до мучеництва» (Ad Fortunatum de exhortatione martyrii). Також є автором 65 листів та адресатом 16 листів, які являють собою важливе джерело з історії церкви в Африці римського періоду.
 
Кипріян в своїх твердженнях з питання єдності церкви цілком опирався на Святе Письмо.
Крім того, окрім єдності церкви через Святого Духа, св. Кипріан обґрунтовує єдність церкви ще й моментом адміністративно-канонічним, єдністю влади єпископа. Він не заперечував першість Риму, й казав: «Господь заснував свою Церкву на Петрі...Петрі… Один Бог і один Христос, одна Церква і одна столиця, основана за словами Господа...Господа… Щоб показати єдність, Ісус заснував одну столицю». Проте це не заважало йому сперечатися з Римськими папами й відстоювати самостійність церкви, яку він очолював. Він вважав символічним вираженням церковної єдності безшовне облачення і злиття пшеничних зерен і виноградних грон в хлібі і вині причастя. Але в ім'я єдності Церкви, яку він ставив понад усе, він стверджував єдину віру і одне хрещення, що здійснюється Церквою, бо лише вона є обраниця Христового.
 
Не менше значення, ніж самі принципи, мало для Кипріяна проведення їх у життя.
Таким чином, з одного боку, він є поборник єдності Церкви, що стверджує непорушне єднання єпископатів з Римським престолом, з іншого, він розглядає самостійне єпископство як реальну основу церковної єдності, тобто як би виступає прихильником принципу єпископальної. Тому, можна сказати, що принцип владної централізації вступав у суперечність з прагненням до самостійності.
 
Рядок 59 ⟶ 56:
{{Вікіцитати}}
{{commonscat|Saint Cyprian}}
* [http://www.logosjournal.net/papers/burns_2002.html Joshua Burns, "«Perception and persecution in the Roman Empire: The Edict of Decius"»]
* [http://www.newadvent.org/cathen/04583b.htm Catholic Encyclopedia: ''St. Cyprian'']