Blue box: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Maxim75 (обговорення | внесок) Змінив фото на краще |
стиль |
||
Рядок 6:
У вересні [[1971]] року [[Стів Возняк]], який до того часу вже давно навчався в [[університет]]і, натрапив на статтю в [[журнал]]і «[[Esquire]]». У ній розповідалося про якихось «телефонних фриків», які навчилися зламувати телефонні коди і здійснювати безкоштовні телефонні дзвінки по всьому [[світ]]у {{sfn|Возняк|2011|з=87}}. [[Стів Возняк]] дуже зацікавився цією темою і відразу зателефонував своєму приятелю [[Стів Джобс|Стіву Джобсу]]. Уважно вивчивши цю статтю, вони прийшли до висновку, що все описане схоже на правду {{sfn|Возняк|2011|з=91}}. Захоплення [[Телефонна мережа|телефонної лінії]] здійснювалося за допомогою звукової імітації [[тональний набір|тонального сигналу]] певної частоти. Потім потрібно було набрати номер, також через імітацію виклику в тональному режимі. Як виявилося, існувала ціла [[субкультура]] [[фрикер]]ів, що займалися зломом телефонних мереж. Один з них, наприклад, володіючи абсолютним слухом і голосом, міг видавати звук потрібної частоти без всяких додаткових пристосувань {{sfn|Возняк|2011|з=89}}. Інший, який переховувався під псевдонімом [[Джон Дрейпер|Капітан Кранч]], виявив, що [[свистулька]], яку виробники вкладали в упаковки з однойменними [[вівсяні пластівці|вівсяними пластівцями]] («Cap'n Crunch»), може видавати звук потрібної тональності, підходящої для захоплення лінії. Для подальшого набору номера Кранч використовував саморобний пристрій під назвою «Blue box» («блакитна скринька»). Возняк і Джобс загорілися ідеєю виготовити таку «скриньку» самим {{sfn|Возняк|2011|з=90}}. Возняк добре уявляв, як вона має бути влаштована, проте перший виготовлений ним аналоговий прототип виявився недосконалий і не видавав надійних [[Тоновий набір|тонових сигналів]] {{sfn|Возняк|2011|з=83}}. Тоді Возняк зробив повністю [[цифровий пристрій]], який відтворював частоти з необхідною точністю. Пристрій запрацював, і надалі [[Стів Возняк]] заявляв, що ніколи більше за все своє життя не винаходив нічого більш дотепного та інноваційного, ніж ця цифрова «блакитна скринька» {{sfn|Возняк|2011|з=96}}.
Спочатку [[друзі]] розважалися, надзвонюючи в різні куточки світу і влаштовуючи [[розіграш]]і. Одного разу Возняк додзвонився до [[Ватикан]]у і, представившись [[Генрі Кіссінджер]]ом, попросив до телефону [[Папа Римський|Папу Римського]] {{sfn|Возняк|2011|з=108}}. Незабаром Джобс усвідомив комерційний потенціал їх [[винахід|винаходу]] {{sfn|Возняк|2011|з=109}}. Вони організували [[кустарне виробництво]] і успішні продажі «блакитних скриньок» серед [[студент]]ів і місцевих жителів, хоча цей бізнес був незаконним і досить ризикованим. Спочатку виготовлення однієї «скриньки» обходилося Возняку приблизно в 80 доларів, але потім він зробив [[Друкована плата|друковану плату]], яка дозволяла виготовляти відразу по 10-20 «скриньок», і собівартість однієї штуки впала до 40 доларів. Готові «скриньки» друзі продавали по 150 доларів за штуку, дохід ділили порівну {{sfn|Возняк|2011|з=110}}. Всього вони зробили і встигли збути близько сотні «скриньок» і непогано заробили. Бізнес було вирішено припинити, як занадто ризикований, після того, як черговий потенційний покупець, погрожуючи [[пістолет]]ом, відібрав у них пристрій і зник {{sfn|Айзексон|2012|з=54}}. Ймовірно, історія з «блакитними скриньками» переконала Джобса, що електроніка може не тільки приносити радість, а й приносити хороший дохід.<ref name="Joomla">{{cite web|first=I-Programmer|title=Steve Jobs and the Early Apple Years|url=http://www.i-programmer.info/history/people/104-steve-jobs-apple.html|work=The PC Is Born|publisher=Joomla|accessdate=27 March 2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/68ebFNtL3|archivedate=2012-06-24}}</ref> Ця ж історія заклала принципи їх майбутньої співпраці: Возняк заради блага [[Людство|людства]] винаходить чергову геніальну штуку, а Джобс придумує, як її
== Принцип дії ==
| |||