Схима: відмінності між версіями

'''Велика схима''' ({{lang-el|Μεγαλόσχημος}} — «Великий образ») — цілковите відчужіння від миру заради абсолютного з'єднання з Богом. Велика схима впроваджена четвертим правилом [[Халкідонський собор|IV Вселенського собору]], згідно з яким всі ченці-самітники для уникання зловживань повинні були переселитися з пустинь до монастирів, де утворили особливий ступінь (чин, образ), названий «великим» (на відміну від «малого» образу — так званих «[[Кіновія|кіновіатів]]», гуртожиткових ченців). Великосхимникам ставився за обов'язок [[затворники|затвор]], який замінив давнє [[анахорет]]ство (самітництво). У VI ст. [[Святий Іван IV Постник|Іоанн Постник]] згадує вже про ченців великосхимника й малосхимника. На початок IX ст. поділ подвижників на новоначальних (рясофорів), малосхимників і великосхимників узвичаївся у практиці східного чернецтва. У Руській церкві такий поділ упровадив преподобний [[Феодосій Печерський]]. Згодом затвор перестав бути обов'язковою обітницею для великосхимників, тепер вони можуть жити відлюднено у гуртожиткових монастирях або в окремих [[Скит (чернечий)|скитах]].