Евагрій Понтійський: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення, уточнення, правопис
Рядок 1:
{{Богослов
{{Картка:Особа
| ім'я = Евагрій Понтійський
|оригінал імені =
| місце_проживання =
| зображення = Evagrius.jpg
| розмір_зображення = 250px200px
| підпис_зображення =
|ім'я при народженні =
| ім'я_при_народженні =
|дата дата_народженнянародження = {{ДН|||345}}
|місце місце_народженнянародження = Ібора
| дата_смерті громадянство = {{ДС|||399ROMimp}}
|Alma_mater місце_смерті =
| герб заклад =
| причина_смерті =
| конфесія = [[християнство]]
| підданство = Римська імперія
|дата смерті = 399
| національність =
|місце смерті = [[Єгипет]]
| відомий_(відома) =
|рід рід_діяльності діяльності = [[письменник]], церковний діяч
|інтереси титул = =[[теологія]]
|традиція =
| військове звання =
|звання попередник =
|ступінь =
| головував_(-ла) =
|титул = [[монах]], [[архідиякон]]
| конфесія = християнство
| дружинаідеї =
| діти роботи =
| рід попередники =
| родичі послідовники =
| батько нагороди =
| матір автограф =
| вага різне =
| герб =
}}
 
'''Евагрій Понтійський''' (*{{lang-el|Εὐάγριος ὁ Ποντικός}}, {{нар}}[[345]] —†р., Ібора —{{†}}[[399]] р.) — церковний діяч, [[чернець]], [[письменник]]-[[богослов]] часів [[Римська імперія|Римської імперії]].
 
== Життєпис ==
Походив з християнської родини. Народився у м. {{не перекладено|Ібора|Ібора|en|Ibora}} (провінція [[Понт|Геленопонт]]).
Походив з християнської родини. Народився у м. Ібора (провінція [[Понт|Геленопонт]]). Освіту здобув у Неокесарії (сучасне м.[[Ніксар]], Туреччина). Тут слухав лекції відомого богослова [[Василій Великий|Василія Великого]]. У 380 році перебирається до Константинополя, де слухав лекції Григорія Богослова. Тут Евагрій приймає чин диякона. Тоді ж уславився своїми здібностями красномовця. У 381 році стає архідияконом. Того ж року був присутнім на Другому Вселенському соборі.
 
Походив з християнської родини. Народився у м. Ібора (провінція [[Понт|Геленопонт]]). Освіту здобув у Неокесарії (сучасне м.[[Ніксар]], [[Туреччина]]). ТутДе слухав [[Лекція|лекції]] відомого богослова [[Василій Великий|Василія Великого]]. У 380 році перебираєтьсяперебрався до [[Константинополь|Константинополя]], де слухав лекції [[Григорій Богослов|Григорія Богослова]]. ТутДе Евагрій приймаєприйняв чин диякона[[диякон]]а. Тоді ж уславився своїми здібностями [[риторика|красномовця]]. У 381 році стає архідияконом[[архідиякон]]ом. Того ж року був присутнім на [[Другий вселенський собор|Другому Вселенському соборі]].
У 382 році залишив Константинополь, перебрався до Палестини. Деякий час мешкав поблизу Єрусалиму. У 383 році став ченцем. У 385 році перебрався до монастиря у Нижньому Єгипті. Останні роки провів у монастирі, що розташовувався у Келлії (сучасна місцина Ваді-Натрун).
 
У 382 році залишив Константинополь, перебрався до [[Палестина|Палестини]]. Деякий час мешкав поблизу Єрусалиму[[Єрусалим]]у. У 383 році став [[монах|ченцем]]. У 385 році перебрався до монастиря[[монастир]]я у [[Нижній Єгипет|Нижньому Єгипті]]. Останні роки провів у монастирі, що розташовувався у Келлії (сучасна місцина {{не перекладено|Ваді Натрун|Ваді-Натрун|ru|Вади-Натрун}}).
 
== Творчість ==
В доробку Евагрія близько 30 творів. ТутТам присутні [[полеміка|полемічні]] праці, сколіїсхолії. Його численні твори мали вплив Оригена[[Ориген]]а. На жаль, вони здебільшого зникли або збереглися під іншими назвами. Найбільш відомі твори Евагрія, що збереглися в [[латинська мова|латинських]], сирійських і арамейських перекладах, присвячені питанням чернечого життя. Твори Евагрія справили величезний вплив на подальшу аскетичну[[аскет]]ичну літературу, особливо на літературу [[Східна Православна Церква|Східної Церкви]].
 
Розробив вчення про вісім помислахпомислів, що лягли в основу вчення про [[сім смертних гріхахгріхів]]. Евагрій розвивав деякі неортодоксальні ідеї Орігена, за що на [[П'ятий вселенський собор|П'ятому Вселенському Соборі]] (553 рік) був засуджений як [[єретик]].
 
== Джерела ==
* Harmless, W. & Fitzgerald, R.R. (2001). The Sapphire Light of the Mind: The Skemmata of Evagrius Ponticus. Theological Studies, 62, pp. 498–529498—529.{{ref-en}}
* Erwin Preuschen: Evagarius Ponticus. In: Realencyklopädie für protestantische Theologie und Kirche (RE). 3. Auflage. Band 5, Hinrichs, Leipzig 1898, S. 650–652650—652.{{ref-de}}
 
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Греція}}}}
 
[[Категорія:Давньогрецькі письменники]]
[[Категорія:ІсторіяХристиянські християнстваченці]]
[[Категорія:Християнські богослови]]
[[Категорія:Богослови за алфавітом]]
[[Категорія:Візантійські теологи]]
[[Категорія:Християнські містики]]