Гаврилівка (Хмельницький район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
|||
Рядок 32:
== Історія ==
[[Файл:Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан, село Гаврилівка 01.jpg|thumb|Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан, [[Теофіпольський район|Теофіпольський район]], [[Гаврилівка (Теофіпольський район)|с. Гаврилівка]] вул. Колгоспна]]
Вперше Гаврилівка згадується в документі Центрального державного історичного архіву міста Києва у фонді Кременецького повітового Бродського суду від 5 квітня 1571 року під назвою Волиця Габріелівка.
Князі Збаразькі на захоплених землях заснували села: Волицю Габріелівку, [[Гальчинці|Гальчинці]], [[Медисівка|Медисівку]], Остру Руду (зникле село) та інші. Князь Костянтин Острозький заснував містечко [[Базалія|Базалію]], села [[Малий Лазучин|Малий Лазучин]], [[Василівка|Василівку]], [[Борщівка|Борщівку]] та інші.
Марія Гаврилівна Пузина кілка сіл ([[Рідка|Рідку]], [[Волиця|Волицю]], [[Ільківці|Ільківці]]) переписала на свого чоловіка - князя Юрія Пузину.
Коли Марія Василівна Ярмолинська виросла до повноліття і вийшла заміж за Андрія Івановича Чолганського, то разом з чоловіком почала добиватися повернення захоплених князями її маєтків. Багато років між поміщиками велися судові процеси. Але перемагали могутні магнати, які займали високі державні посади, князі Збаразькі, Острозькі, Заславські і Вишневецькі. Марія Василівна Чолганська пробувала силою повернути свої маєтки, але в одній із сутичок загинув її чоловік - Андрій Чолганський. За скаргою Чолганських польський Король Стефан Баторій видав [[мандат|мандат]], затверджений [[сейм|сеймом]] у Варшаві, яким було зобов'язано поміщиків Пузин відшкодувати збитки Чолганським. Затиснуті з усіх сторін могутніми магнатами, збіднілі поміщики Чолганські змушені були продати всі свої маєтки в Кременецькому повіті і виїхати звідси в інше місце.
Слово "волиця" у назві села означало, що новопосадженому селу надавалися вольності, пільги. Його жителі деякий час не платили податків, поки на новому місці не обживуться. На початку 17 століття сео писалося в документах уже без назви Волиця. Назва Габріелівка похпдить від імені якогось Гаріеля із родини засновників князів Збаразьких.
У 1583 році село належало Владиславу Збаразькому, а в 1629 році Криштоф Збаразький платив податокз цього села за 8 [[дим_(одинця_оподаткування|димів]]. До 1747 року Габріелівка відносилася до Ожигівського, а з 1748 року - до Гальчинецького ключа (адімістративно-поміщицька одиниця) Кременецького повіту.
Після князів Збаразьких з 1631 року по 1744 рік Габріелівкою володіли князі Вишневецькі. Коли погас їх рід, село успадкував Я. В. Мнішек. В 1755 році Габріеівку придбав стольник брацлавський Самуїл Груя. Поміщики Груї володіли цим маєтком аж до радянських часів. Вони, як і їх попередники, були жорстокими [[експуатація|експлуататорами]] селян. До [[реформа|реформи]] 1861 року третина селянських сімей не мали ні коней, ні волів, ні іншої худоби. Лише в 1866 році 93 сім'ї одержали за викуп від поміщика С. Й. Груя 722 десятини землі. За цю землю селяни щорічно платили йому 1740 [[карбованець|карбованців]]. У нього залишиллося 613 десятин.
З другої половини 60-х років 19 століття село Габріелівку стали називати Гаврилівка.
== Освіта ==
У [[1876]] році у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, а з [[1903]] року на її базі почало діяти однокласне училище. [[1913]] року в училищі навчався 51 учень і працював один учитель.
| |||