Архівознавство: відмінності між версіями

'''Архівозна́вство''' (від {{lang-la|archivum}}  — письмосховище)  — наук. дисципліна, яка вивчає історію, теорію та практику [[архівна справа|архівної справи]], її правові та екон. засади, пов’язанапов'язана з [[Археографія|археографією]] та іншими спеціальними історичними дисциплінами.

Як наукова дисципліна архівознавство сформувалося в середині XIX століття і пов’язанепов'язане з діяльністю археографічних комісій, заснуванням Центру архіву давніх актів у Києві (1852), історичного архіву у Харкові (1880) та історичного, архівно-бібліотечного відділу Генерального секретаріату в справах освіти (1919). У радянські часи питаннями архівознавства займалися центральні та місцеві архівні установи, які з 1937 по 1960 підпорядковувалися НКВС—МВС, а також кафедра архівознавства Київського унівреситету (з 1944). Наукові дослідження висвітлювалися на сторінках фахових періодичних видань та наукових збірок. Наступним етапом у розвитку архівознавства стало відновлення державності України, демократизація архівної справи, ухвалення закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993), заснування фахових НДІ.

Питання архівознавства висвітлювались в архівознавчих журналах: «[[Архивное дело]]», «[[Архівна справа (часопис)|Архівна справа]]», «[[Радянський архів]]», «[[Архів Радянської України]]», «[[Науково-інформаційний бюлетень]]» Архівного управління МВС УРСР, тепер - — «[[Архіви України]]».

Архівознавство - — це наукова система, яка вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади, архівний менеджмент і інформаційні системи, принцип формування і використання архівного фонду, технологію зберігання та реставрації документів.

Предмет архівознавства – — тенденції та закономірності становлення й розвитку архівної справи, наукові принципи роботи з документами, експертизу їхньої цінності, класифікації відбору для зберігання, технології опрацювання і організації користування документами. Теоретичне осмислення цих проблем вироблення методик їхнього вирішення є головним завданням архівознавства.

Об’єктОб'єкт архівознавства – — система архівних установ, документальні ресурси на паперових та інших носіях, органи управління архівами, науково – — дослідні заклади.

Серед об’єктівоб'єктів архівознавства чільне місце займають комплекси архівних документів, фонди. Архівні документи відбираюють, оцінюють, обліковують, описують, зберігають і використовують як інформаційний об’єктоб'єкт.

Об’єктомОб'єктом українського архівознавства є також архівна україніка, під якою розуміють документальну спадщину українського народу, що відклалася у вітчизняних і зарубіжних архівах, музеях та бібліотеках.

Основна функція архівознавства – — розробляти теорію і методику комплектування, обліку, зберігання документів та інформування про них.

Історичний метод – — уможливлює ґрунтовне дослідження витоків і розвитку архівної справи, виявлення основних етапів формування архівної системи, виокремлення внеску провідних архівістів в архівну науку і практику, аналіз впливу конкретно-історичних чинників на стан і характер архівної галузі.

Ретроспективний метод – — дає змогу відштовхнутись від сьогодення і поступово зануритисьу архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції для кожногоетапу архівного будівництва, закономірності розвитку архівознавчої думки.

Порівняльний метод – — допомагає реально порівняти нові та старі знання, архівні технології, виявити приріст наукових знань і прогресивні методики опрацювання архівних фондів, модернізацію технологій їхнього зберігання і використання.

Також сьогодні в архівознавстві застосовують методи конкретно-соціологічних досліджень, статистично-математичного опрацювання матеріалів із застосуванням комп’ютерноїкомп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.

Принцип зв'язку архівознавства як наукової системи і навчальної дисципліни з практикою архівної справи Він має першочергове значення для прикладних досліджень з організації архівної справи, її технологій, науково-довідкової роботи архівів. Неодмінною рисою таких досліджень повинно бути наукове обґрунтовання практичних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на вдосконалення роботи архівних установ.

Архівознавство, будучи порівняно молодою наукою, має широку історіографію. Її можна трактувати як галузь знань про історію розвитку архівознавчих досліджень. Завдання її як предметно-проблемної історіографії полягає в тому, щоб дати відповіді на такі питання:

1) які проблеми архівознавства досліджено з достатньою повнотою?

2) які архівознавчі питання висвітлено частково або неповно чи невірно?

3) які проблеми не порушувалися і не досліджувалися?

Структурність аналітичних відповідей на ці питання, їхній синтез становлять історіографію архівознавства, оскільки дають цілісне уявлення про витоки архівознавчих знань, основні етапи і здобутки їхнього розвитку, достовірність і повноту дослідження теоретичних і практичних аспектів архівної справи, дозволяють прогнозувати і програмувати дальші дослідження.

1 група джерел – — нормативні акти та інші документи державних органів і владних структур, політичних партій, громадських і релігійних організацій, творчих спілок, пов'язані із заснуванням архівів, визначенням їхнього профілю та структури. До цієї групи відносять документи органів управління архівно справою, адміністрації архівів.

2 група джерел – — праці, промови і виступи державних і громадських діячів з питань архівної політики, діяльності архівних установ. Сюди належать і праці відповідальних працівників архівної галузі всіх рівнів, які містять інформацію про реалізацію архівної політики, діяльність відповідних установ.

3 група джерел – — масові джерела, насамперед матеріали преси, найрізноманітніші довідники.

4 група джерел – — інструктивні і довідниково-інформаційні матеріали органів та установ архівної сфери.

5 група джерел – — наукові праці з історії, теорії та організації архівної справи, матеріали науково-практичних конференцій.

Окрема група – — це мемуари, спогади, щоденники і листування істориків та архівних працівників.

* Романовський В. Нариси з архівознавства. Х., 1927;

* Архівознавство. Х., 1932;

* Мітюков О. Г. Радянське будівництво на Україні. 1917—1973. К., 1975;

* [[Санцевич Анатолій Васильович|Санцевич А. В.]] Роль архівів у розвитку історичної науки на сучасному етапі. «Архіви України», 1988, №  3;

* Національна архівна інформаційна система. В кн.: Архівна та рукописна україніка. К., 1992;