Європейська культура XIX століття: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Додано посилання |
|||
Рядок 245:
Точкою відліку послужила творчість [[Мане Едвард|Едварда Мане]]. Його картини «Сніданок на траві» й «Олімпія» стали подією і вплинули на становлення майбутніх імпресіоністів, але сам художник офіційно до руху не прилучився. За рік до смерті в 1882 р. він написав одну з найбільш довершених своїх картин — [[Бар «Фолі-Бержер»]] .
Як ансамбль художників, які захищають спільні цілі в мистецтві, імпресіонізм заявив про себе у 1874 р., коли група молодих живописців влаштувала виставку своїх картин в одному з паризьких фотоательє. Група включала в себе [[Моне Клод|Клода Моне]], [[П'єр-Оґюст Ренуар |П'єра-Оґюста Ренуара]], [[Каміль Піссарро |Каміля Піссарро]], [[Сіслей Альфред|Альфреда Сіслея]], [[Деґа Едґар|Едґара Деґа]], [[Морізо Берту|Берту Морізо]]. Назва представленого на виставці пейзажу Клода Моне [[Враження. Схід сонця|«Враження. Схід сонця»]] і дало назву творчості цих художників.
Імпресіоністи запропонували нове бачення світу і нові принципи малярства. Вони сприймали навколишню дійсність як нескінченну зміну вражень. Картина стає немовби окремим кадром, фрагментом рухомого світу (в цьому відчувається вплив нового тоді технічного досягнення — [[фотографія|фотографії]]). З'явилася свіжість і безпосередність в зображенні повсякденного життя сучасного міста, його [[пейзаж]]ів, вигляду, [[побут]]у і розваг його мешканців. Найважливішим правилом імпресіоністів стала робота на відкритому повітрі — на [[пленер]]і, завдяки чому у своїх пейзажах їм вдалося створити відчуття виблискуючого сонячного світла, багатства фарб [[природа|природи]], передати рух [[повітря]].
| |||