Гродно: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 64:
Прикордонний статус міста обумовив особливу увагу до його зміцнення. Вже в XII столітті тут існували кам'яні укріплення<ref>''Нарель Дз., Піваварчик С.'' Невядомая крепасць.&nbsp;— Гродна, 2004.</ref>, що було рідкісним явищем у тодішній Русі. Відома також Гродненська школа зодчества, які пов'язують з ім'ям [[Петро Милоніг|Петра Милонега]]. Однією з будівель цієї школи є Колозька церква.
 
До виникнення держав Гродненщину населяли племена: [[кривичі]], [[ятвяги]], [[аукштайти|литва]]. Гродно був столицею Городненського князівства за часів [[Київська Русь|Давньої Русі]] при [[Рюриковичі|РюриковічахРюриковичах]]. В [[1241]] році, під час князювання Юрія Глібовича, місто було знищено [[татари|татарами]]<ref>Деякі сучасні автори вважають, що ці відомості не відповідають дійсності. Див.: ''Госцеў А. П., Швед В. В.'' Кронан. Летапіс горада на Немане (1116–1990&nbsp;рр.).&nbsp;— Гродна: НВК «Пергамент», 1993.</ref>, а в [[1284]] році&nbsp;— німецькими [[лицар]]ями. У XIII столітті білоруські князівства почали консолідуватися навколо [[Новогрудок|Новогрудка]], беручи участь у створенні нової держави&nbsp;— [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Гродно увійшло в [[Велике князівство Литовське]] за часів правління князя [[Міндовг]]а. У ході боротьби галицько-волинських князів за землі Верхнього Понімання князь [[Данило Галицький]] в [[1253]] приєднав Гродно до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]. З [[1270]] року місто, та й князівство остаточно входять до складу Великого князівства Литовського.
 
З 1284 року і до кінця XIV&nbsp;ст. Гродно і Гродненський замок перебували на одному із стратегічних напрямків ударів [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] під час війни ордена з Великим князівством Литовським. Приблизно в [[1300]] році каштеляном Гродненського замку стає знаменитий [[Давид Городенський]], найближчий соратник [[Гедимін]]а. Під його керівництвом місто героїчно відбивало всі атаки хрестоносців.
Рядок 72:
З [[1376]]&nbsp;р. Гродно перейшло у володіння князя [[Вітовт]]а, який зробив місто в [[1392]]&nbsp;р. своєю другою столицею; Гродно незабаром стає найкращим, після [[Вільна|Вільни]], містом країни. Гродненська [[хоругва]] ([[полк]]) у складі Великого князівства Литовського брала участь, під керуванням Вітовта, в [[Грюнвальдська битва|Грюнвальдськой битві]].
 
В [[1413]] році Гродно стало повітовим містом Трокського (Тракайського) воєводства. В [[1391]]&nbsp;р. місту було даровано неповне, а в [[1496]]&nbsp;— повне [[Магдебурзьке право]]. Місто обзавелосядыстало [[магістратура|магістратуроюмагістратуру]], а в [[1540]] своїмсвій [[Герб Гродно|гербомгерб]]&nbsp;— зображенням оленя з золотим хрестом між рогами, що перескакує через огорожу («Олень св. Губерта»).
 
Після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] [[1569]] року, що об'єднала Велике князівство Литовське та Польщу в федеративну державу&nbsp;— [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], Гродно стало центром Гродненського воєводства. У місті почали проводитися [[сейм]]и.
[[Файл: Grodna_1575.jpg | thumb | 250px|Гродно у 1575 році]]
Монарх Речі Посполитої, польський король і великий князь литовський [[Стефан Баторій]] в [[1576]]&nbsp;р. перебудував замок, відомий як Старий, і палац у стилі ренесансу (архітектор Ското), в якому розташовувалася королівська резиденція аж до смерті Баторія в [[1586]]&nbsp;р. У місті розвивалися торгівля та ремесла. Після об'єднання [[православ'я|православних]] і [[католицтво|католицьких]] церков у Гродні облаштувалися ордени [[Домініканці (орден)|домініканців]], [[францисканці]]в, [[єзуїти|єзуїтів]], [[бернардінцібернардинці|бернардинців]], [[кармеліти|кармелітів]] і [[бригіткібригітки|бригіток]]. До кінця [[XVIII століття]] а в місті було 9 [[костел]]ів і 2 уніатських [[монастир]]я. [[Файл: Grodno_christ.jpg|thumb|left|Статуя [[Ісус Христос|Христа]] перед Фарним костелом.]]
 
1650-1740-ті роки&nbsp;— час економічного занепаду в розвитку міста, що було наслідком поглиблення феодально-кріпосницьких відносин і численних війн.