Голіцин Олександр Миколайович: відмінності між версіями

| українське ім'я = Голіцин Олександр МиколайовичГоліцин

| оригінальне ім'я = Голицын Александр НиколаевичГолицын

| ширина портрета = 300px275px

| місце народження = [[Москва]], [[Російська імперія]]

| місце смерті = [[Гаспра]], [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]]<ref name="МР" />

{{!}} {{Орден Святого ОлександраІоанна Невського}}Єрусалимського {{!!}} {{Орден Святого Володимира 1 ступеня(Росія)}} {{!!}} {{Орден Святого Володимира 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Станіслава 1Чорного ступеняорла}}

| автограф =

Князь '''Олександр Миколайович Голіцин''' ({{н}} {{ДН|19|12|1773|8}}, [[Москва]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{с}} [[4 грудня]] [[1844]]), [[Гаспра]], [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]])&nbsp;— державний діяч [[Російська імперія|Російської імперії]], в 1803—1816 роках. Виконуючий обов'язків [[обер-прокурор]]а в 1816—1824 роках. [[Міністерство народної освіти Російської імперії|Міністр народної освіти]], [[Дійсний таємний радник 1-го класу]] (1841). Довірена людина [[Олександр I (російський імператор)|Олександра I]], який до кінця життя цінував його «близькість і поради»<ref name="duke"/>.

[[FileФайл:Alexandra Galitzina.jpg|мини|left|150 px|Матір князя Голіцина]]

Єдиний син капітана гвардії князя Миколая Сергійовича [[Голіцини|Голіцина]] (лінія «Олексійовичів») від його третього шлюбу з Олександрою Олександрівною [[Хітрово (дворянський рід)|Хітрово]] (1736—1796), внук московського губернатора [[Голіцин Сергій Олексійович|Сергія Олексійовича Голіцина]] (1695—1758). Ставши вдовою через два тижня після народження сина, матір 1776 року вийшла заміж за М. &nbsp;А. &nbsp;Кологривова. Вона ставилася до сина суворо і холодно, проте впливова придворна дама [[Перекусихіна Марія Саввишна|М. &nbsp;С. &nbsp;Перекусихівна]] полюбила «веселенького і гострого» хлопчика й взяла його до двору пажем<ref name="duke"/>.

Таким чином, князь Голіцин з дитинства мав доступ до двору, де спочатку цінувася як учасник дитячих ігор великих князів &nbsp;— [[Олександр I (російський імператор)|Олександра]] і [[Костянтин Павлович|Костянтина]], а потім &nbsp;— як дотепний і спритний кавалер. При [[Павло I|Павлі]] за жарти був висланий з Петербурга. Його брат [[Голіцин Михайло Миколайович|М. &nbsp;М. &nbsp;Голіцин]], який був ярославським губернатором, побудував під містом садибу [[Карабіха (садиба)|Карабіха]] (нині музей-заповідник).

Інший брат, [[Кологривов Дмитро Михайлович|Д. &nbsp;М. &nbsp;Кологривов]], брав участь у жартах князя Голіцина, який був низького зросту. Обидва брати вельми майстерно успадковували манеру і говір інших. Граф [[Толстой Федір Петрович|Ф. &nbsp;П. &nbsp;Толстой]] писав<ref>''Толстой Ф. П''. Записки графа Ф. &nbsp;П. &nbsp;Толстого, товарища президента Императорской Академии художеств // Русская старина, 1873. &nbsp;— Т. 7. &nbsp;— № &nbsp;1. &nbsp;— С. 24-51.</ref>:

Проголосивши благочестя основою істинної просвіти, Голіцин взяв курс на клерикалізацію навчання, який під його керівництвом ревно проводили [[Магницький Михайло Леонтієвич|М. &nbsp;Л. &nbsp;Магницький]] і [[Рунич Дмитро Павлович|Д. &nbsp;П. &nbsp;Рунич]]. До сучасної йому літературі він ставився з підозрою, що виражалось в крайній прискіпливості [[Цензура|цензури]]<ref name="duke">[[Російські портрети XVIII і XIX століть|Русские портреты XVIII и XIX столетий]]. Том 2, №48№&nbsp;48. Том 5, №214№&nbsp;214.</ref>:

{{Цитата|''Це "немовляти" в справі віри постійно морочили різні ханжі і бузувіри; він шукав «виливу Св.Духа» і одкровень, вічно ганявся за пророками і пророчицями, за знаменами й дивами: то "слухав пророче слово" у хлистовки [[Татаринова Катерина Філіпівна|Татаринової]], то жадав покладання руки нового [[ІоаннСвятий ЗлатоустІван Золотоустий|Златоуста]] - [[Фотій (Спаський)|Фотія]], то зціляв біснуватих, то удостоювався в містичному екстазі випробувати подобу страждань Спасителя від голок тернового листа.'' (Вел. кн. [[Микола Михайлович]])''

Після того як в 1817 році відомства духовних справ і народної освіти були об'єднані в одне міністерство &nbsp;— [[Міністерство духовних справ і народної освіти Російської імперії|Міністерство духовних справ і народної освіти]], &nbsp;— Голіцин став головою останнього, проте був звільнений з посади обер-прокурора. З 1810 року О. &nbsp;М. &nbsp;Голіцин був членом [[Державна Рада Російської імперії|Державної ради]], а протягом 1839—1841 років &nbsp;— голова загальних зборів. Він був одним із небагатьох, кому була довірена таємниця зречення [[Костянтин Павлович|Костянтина Павловича]]. Керував [[Людинолюбне товариство|Людинолюбним товариством]], брав участь в організації [[Опікунські про в'язниці товариство|Опікунського товариства]] й інших [[філантропФілантропія|філантропічних]]ічних починань.

[[FileФайл:Spb 06-2012 Fontanka various 03.jpg|thumb|185px|Дім князя Голіцина на Фонтанці, 20]]

Щоб нейтралізувати вплив Голіцина на імператора, [[Аракчев Олексій Андрійович|О. &nbsp;А. &nbsp;Аракчев]] підвів під нього інтригу з участю [[Серафим (Глаголевський)|митрополита Серафима]] і [[Фотій (Спаський)|архімандрита Фотія]], які переконали Олександра I, що керівництво Голіцина пагубне для церкви і держави. Його недруги святкували [[27 травня|15 (27) травня]] [[1824]] року, коли князь Голіцин повинен був вийти в відставку в обох відомствах, зберігши за собою тільки звання головного начальника над [[Список міністрів звязку Росії|пощтовим департаментом]]. Останню посаду займав і при [[Миколай I|Миколаї I]], який цінив у Голіцині «найвірнішого друга свого сімейства»<ref name="duke"/>. З роками релігійність його тільки посилювалась. Сучасник згадує, що в [[хатня церква|хатній церкві]] Олександра Миколайовича була<ref>[http://memoirs.ru/texts/Golizin_RA86K2V6.htm Рассказы А. &nbsp;Н. &nbsp;Голицына в записи Ю. &nbsp;Н. &nbsp;Бартенева]. // Русский архив, 1886, №3№&nbsp;3.</ref>:

В 1843 році Голіцин через погіршення зору залишив столицю і відправився в Крим, де і помер в своєму маєтку [[Гаспра]]<ref name="МР">Тепер Нині&nbsp;— [[Ялтинська міськрадаміська рада]], Крим, [[Україна]].</ref>. У тому ж [[палац графині Паніної|Голіцинському палаці]] [[Толстой Лев Миколайович|Л. &nbsp;М. &nbsp;Толстой]] пізніше напише повість «[[Хаджи-Мурат (повість)|Хаджи-Мурат]]». Голіцин похований в [[Георгієвський монастир (Балаклава)|Балаклавському Георгієвському монастирі]].

Князь О. &nbsp;М. &nbsp;Голіцин склав для імператриці [[Єлизавета Олексіївна|Єлизавети Олексіївни]] «Думка про різниці між Східною і Західною церквою, з історією поділу їх», яке було надруковане тільки в 1870 році.

[[FileФайл:Le Prince Alexandre Nikolaewitsch Golitzyne.jpg|thumb|Акварельний портрет роботи [[Соколов, Петро Федорович|П. &nbsp;Ф. Соколов&nbsp;Соколова]]а]]

* 1804 &nbsp;— орден Св. Анни 1 ст.

* 1814 &nbsp;— орден Св. Олександра Невського

* 1826 &nbsp;— орден Св. Володимира 1 ст.

* 1826 &nbsp;— орден Св. Апостола Андрія

* 1826 &nbsp;— діамантові знаки ордена Св. Апостола Андрія

* 1830 &nbsp;— канцлер російських орденів

* 1831 &nbsp;— орден Білого орла

* 1831 &nbsp;— орден Св. Станіслава 1 ст.

* 1834 &nbsp;— портрет государя імператора з діамантами

* 1838 &nbsp;— відзнаку за XL років

* 1842 &nbsp;— пенсія по ордену Св. Апостола Андрія

* 1799 &nbsp;— орден Св. Іоанна Єрусалимського

* 1842 &nbsp;— орден Пруського Чорного орла

{{reflistпримітки|2}}

* [[Шерємєтєвський Володимир Володимирович|''Шереметевский В.'']] [http://www.rulex.ru/xPol/pages/07/076.htm Голицын Александр Николаевич] // Русский биографический словарь : Гоголь &nbsp;— Гюне. М., 1997. С. 76—136. ISBN 5-7567-0079-X.

* ''Бартенев Ю. Н''. [http://memoirs.ru/texts/Golizin_RA86K2V6.htm Из записок Ю. &nbsp;Н. &nbsp;Бартенева. Рассказы князя Александра Николаевича Голицына] // Русский архив, 1886. &nbsp;— Кн. 3. &nbsp;— Вып. 6. &nbsp;— С. 305—333.

* ''Голицын А. Н''. [http://memoirs.ru/rarhtml/Goli_RS82_33_3.htm (Письма к архимандриту Фотию)] / Публ. и коммент. Н. &nbsp;И. &nbsp;Барсова // Русская старина, 1882. &nbsp;— Т. 33. &nbsp;— № &nbsp;3. &nbsp;— С. 765—780. &nbsp;— Под загл.: Князь А. &nbsp;Н. &nbsp;Голицын и архимандрит Фотий в 1822—1825 гг.

* ''Голицын А. Н''. [http://memoirs.ru/rarhtml/Golic_PE_RA68.htm Два письма министра народного просвещения князя А. &nbsp;Н. &nbsp;Голицына к директору Царско-сельского Лицея Е. &nbsp;А. &nbsp;Энгельгарту] // Русский архив, 1868. &nbsp;— Изд. 2-е. &nbsp;— М., 1869. &nbsp;— Стб. 873—877.

* ''Голицын А. Н''. [http://memoirs.ru/rarhtml/Gol_Or_RA69_6.htm Письма князя Александра Николаевича Голицына к графине Анне Алексеевне Орловой-Чесменской в 1822 и 1823-м годах] / Сообщ. И. &nbsp;А. &nbsp;Звегинцевым // Русский архив, 1869. &nbsp;— Вып. 6. &nbsp;— Стб. 943—958.

* ''Голицын А. Н''. [http://memoirs.ru/texts/Golic_RS74_10_7.htm Разговор Наполеона I с кн. А. &nbsp;Н. &nbsp;Голициным. 1808] / Записал Н. &nbsp;П. &nbsp;Кичеев // Русская старина, 1874. &nbsp;— Т. 10. &nbsp;— № &nbsp;7. &nbsp;— С. 621—622.

* ''Кондаков Ю. Е''. Отставка князя А. &nbsp;Н. &nbsp;Голицына 15 мая 1824 года // Россия в девятнадцатом веке: политика, экономика, культура. &nbsp;— СПб. 1996.

* ''Кондаков Ю. Е''. Личность и государственная деятельность князя А. &nbsp;Н. &nbsp;Голицына // Личность и власть в истории России XIX—XX веках. &nbsp;— СПб. 1997.

* Кондаков, Ю. &nbsp;Е. &nbsp;Князь А.&nbsp;Н.&nbsp;Голицын: придворный, чиновник, христианин.: монография. -&nbsp;— СПб.: ООО ЭлекСис»", 2014. -&nbsp;— 284 с.

{{DEFAULTSORT[[Категорія:Голіцин Голіцини|Олександр Миколайович}}]]