Фокін Михайло Михайлович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 38:
Замість традиційного дуалізму, балет повинен гармонічно поєднати три найважливіших елементи — музику, декларації та пластичне мистецтво… танець повинен піддаватися осмисленню. Рухи тіла не повинні опускатися до банальної пластики… Танець повинен відображати душу. Лист залишився без відповіді, але це не заважало Фокіну ставити свої сценічні експерименти — у нього були потужні захисники Олександр Бенуа й навіть Маріус Петіпа, чию художню манеру він так настирливо відхиляв. Це, проте, не заважало йому відноситися до Петіпа з більшою повагою. 
Ретельно вивчивши історію мистецтва й танцю Давньої Греції, Фокін створив балет «Ацис і Галатея», у якому зміг частково реалізувати свої ідеї. Прем'єра спектаклю відбулася 20 квітня 1905 року й була одобрена художньою громадою. 
Наступною роботою, що закріпила успіх, стала постановка в 1906 році шкільного спектаклю «Сон у літню нічьніч» за Шекспіром. У залі були присутні критики й художники з об'єднання «Світ мистецтва» і вони справді оцінили яскраву індивідуальність, смак і стиль Фокіна. У тому ж році артистами балету була запропонована ідея створення благотворчого спектаклю, ідея була прийнята й Фокін поставив «Виноградну лозу» Антона Рубінштейна.
У наступному році ним були поставлені «Евніка», «Шопеніана», «Павільон Арміди» і «Помираючий лебідь». 
У 1908 у співпраці з деякими  поставив балет «Єгипетські ночі» на сюжет новели Теофіля Ґотьє 'Ніч у Єгипті'.