Утворення та еволюція галактик: відмінності між версіями

Галактичне ядро є джерелом інфрачервоного випромінювання. Відбувається процес, під час якого [[міжзоряний пил]] поглинає світло. Це стає причиною того, чому не можливо спостерігати оптичне випромінювання ядра нашої Галактики . А ось вести оптичні спостереження процесів, що відбуваються у ядрі туманності Андромеди можна через те, що є нахил екваторіальної площини до променю зору, і зроблено це під великим кутом. Тоді як протяжність шару міжзоряного пилу, який поглинає світло, не велика.

[[Файл:Quasars in interacting galaxies.jpg|міні|Квазари. Авторство належить: ESA/Hubble]]

В 1963 році відбулось виявлення об'єктів нового типу, що розташовуються поза межами нашої галактики. Зробив це відкриття голландський винахідник Маартен Шмідт. Об'єкти, що були виявлені, мають зіркоподібний вигляд. Такі об'єкти отримали назву «[[квазари]]». Їх спектр складається з яскравих ліній випромінювання на безперервному фоні. Науковець Сміт ототожнив їх зі звичайними лініями магнію, водню та [[Кисень|кисню]]. Лише з одним нюансом — ці лінії були значно посунуті по спектру в червону сторону. Прийнято вважати, що причиною зміщення квазарів є [[ефект Доплера]]. Всі квазари віддаляються від нашої галактики зі швидкостями, які можуть досягати 290 тисяч кілометрів за секунду. Досягнення таких величин швидкості пов'язане з тим, що Всесвіт розширюється. Яскравість квазарів змінюється в оптичному діапазоні. Квазари не можуть бути об'єктами, які складаються з тисяч мільярдів зірок. Потужність, з якою відбувається випромінювання квазарів перевищує потужність сейфертівських ядер в багато разів.

Існує певна послідовність, яка починається від ядер нормальних галактик, до ядер сейфертівських галактик. В квазарах маса гарячого газу досягає мільйонів сонячних мас. Для сейфертівських ядер цей показник менший у тисячі разів. Квазари є чимось подібним до надпотужних галактичних ядер<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87">Шкловский И. С.&nbsp;— Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.&nbsp;С.&nbsp;Кардашева и В. В. мороза.&nbsp;— 6-е изд., доп.&nbsp;— М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса).&nbsp;— 320 с.&nbsp;— С. 77-87</ref>. Не зважаючи на те, що з'являються такі типи галактик, як сейфертівські, квазари, і інші, вони все одно є пов'язанними з класифікацією Хаббла<ref name="Сучков А.А. Галактики знакомые и загадочные – М.:Наука. Гл. ред. Физ. – мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с. – С.24">Сучков А.&nbsp;А.&nbsp;Галактики знакомые и загадочные&nbsp;— М.:Наука. Гл. ред. Физ.&nbsp;— мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с.&nbsp;— С.24</ref>.