Йосафат Бражиц: відмінності між версіями

Народився у Вільно. До Василіянського Чину вступив на [[новіціят]] у Битенський монастир. В Мінську був учнем отця [[Терлецький Венедикт|Венедикта Терлецького]]<ref name=":0">''[[Скрутень Іван Йосафат|Ks. Jozafat Skruteń]], ZSBW''. Brażyc J. Jozafat (1635—1683)...&nbsp;— S. 421.</ref>. З цим першим мінським періодом життя о. Бражица пов'язане [[чудо|чудесне]] отримання дару зцілення людей, [[Одержимість|одержимих]] [[біс]]ами. Єзуїт Ян Алойзій Кулеша в книзі «Віра православна…» (Вільно, 1704) розповідає епізод, який трапився з о. Йосафатом Бражицем у Мінську під час епідемії чуми (1654/1655<ref>{{Cite web|url=http://www.4jc.ru/iosafat-brazhic-ieromonax-ekzorcist-xranitel-borunskoj-ikony-materi-bozhej/|title=Иосафат Бражиц: иеромонах, экзорцист, хранитель Борунской иконы Матери Божьей {{!}} 4JC.ru - ДЛЯ ИИСУСА|website=www.4jc.ru|accessdate=2016-05-02}}</ref>) і про який той особисто оповів авторові:

В 1660 році призначений на схоластичне богослов'я до [[Єзуїтська Колегія у Браунсбергу|Єзуїтської колегії у Браунсбергу]] (нині [[Бранєво]], [[Польща]]) і вписався на навчання 6 січня 1661 року, проте після двох років, не бажаючи складати приписану обов'язкову присягу, 10 лютого 1663 року покинув навчання в колегії<ref>''[[Блажейовський Дмитро|Dmytro Blažejovskyj]].'' Byzantine Kyivan rite students...&nbsp;— P. 57.</ref>.

Після повернення, виконував уряд настоятеля Холмського монастиря, а в часі відсутності владики [[Яків Суша|Якова Суші]] (в 1664—1666 роках перебував у Римі), як офіціал керував [[Холмська єпархія|Холмською єпархією]]. Був викладачем [[Риторика|риторики]] у василіянській школі в Холмі і проповідником. В часі [[Великий піст|Великого посту]], як згадує сучасник, відвідував хворих по шпиталях і убогих, вмивав їм ноги і давав милостиню. Коли повернувся Суша, о. Йосафата Бражица переведено на уряд настоятеля в Мінську, де зайнявся відновоювідновленням монастиря і монастирської церкви, пошкоджених внаслідок московських військових кампаній 1650-х поч. 1660-х років<ref>''[[Балик Іван-Борис|Борис І. Балик]], ЧСВВ.'' «Катафальк чернечий» Василіян XVII—XVIII&nbsp;ст. (Рукописна збірка життєписів Василіян)…&nbsp;— C. 96.</ref>.

В 1671 році призначений на настоятеля Полоцького монастиря при [[Софійський собор (Полоцьк)|катедрі Святої Софії]]. За його настоятельства при катедрі св. Софії постало братство ПокровуПокрови Матері Божої. У Полоцьку Бражиц настільки ревно поширював культ блаженного [[Йосафат Кунцевич|Йосафата Кунцевича]], що пізніше російський історик Михайло Коялович навіть припускав, що він був автором творів, приписуваних св. Йосафатові<ref name=":0" />. Як ігумен Полоцький і офіціал Полоцького архієпископа в 1680&nbsp;р. брав участь в церковному соборі в [[Люблін]]і (т. зв. Colloquio Lublinensi)<ref name=":0" />, скликаному з ініціативи короля [[Ян III Собеський|Яна ІІІ Собєського]] для того, щоб схилити до об'єднання всіх уніатів і православних [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] в одну церковну організацію. Незадовго після цього, став першим настоятелем новозаснованого Вітебського монастиря.

Передбачив день своєї смерті і навіть сам задзвонив у монастирський дзвін, щоб за монашим звичаєм, братія зійшлася провести вмираючого в останню путь. Після короткої молитви (літанії), помер 12 лютого 1683 року в опінії святості ({{lang-la|in odore sanctitatis}}) у Вітебську<ref name=":0" />. Похований був під [[амвон]]ом дерев'яної Свято-Успенської монастирської церкви. Після побудови на місці старої церкви нового мурованого собору, місце поховання о. Йосафата Бражица забулося.

Відомий був переш за все зі святості свого життя, як «чудотворець», який мав владу зцілювати одержимих злими духами<ref name=":0" />.