Римське завоювання Іспанії: відмінності між версіями

[[Фінікійці]] (а пізніше — [[карфаген]]яни) почали відвідувати [[Піренейський півострів]] задовго до [[Перша Пунічна війна|Першої Пунічної війни]], між [[VIII до н. е.|VIII]] і [[VII до н. е.|VII]] ст. до н. е. Їхня активність концентрувалася переважно на півдні півострова та на східному узбережжі південніше річки Ібер (сучасна [[Ебро]]). В цих прибережний регіонах вони заснували велику кількість торгівельних баз з метою вивозу мінеральних та інших ресурсів дороманської Іспанії на ринки античного [[Середземномор'я]]. Ці невеликі бази рідко являли собою щось більше, ніж побудований біля причалу товарний склад, проте вони робили можливим не тільки вивіз сировини, але й впровадження ремісничих виробів зі східного Середземномор'я серед місцевих жителів, створюючи дедалі потужніший вплив античної цивілізації на культури корінного населення півострова і сприяючі запозиченню ними певних культурних рис.

 

 

У внутрішніх районах півострова, на заході і північному заході вплив античних середземноморських цивілізацій був значно слабкішим, і місцеве населення жило переважно невеликими селами, займаючись сільським господарством і скотарством. Центр і захід країни займали [[кельти]], які з'явилися тут з-за [[Піренеї]]в приблизно в VII ст. до н. е., північний захід — предки сучасних [[баски|басків]]. Кельтські племена, що населяли внутрішні плато на півночі центральної частини півострова, мали тісні контакти з іберами на сході і запозичили від них багато культурних рис, зокрема використання гончарного круга, характерний стиль кам'яних статуеток кабанів та биків, а також іберський алфавіт, однак міські центри в цієї області почали виникати лише в [[II до н. е.|II]] ст. до н е.