Міліція: відмінності між версіями

Ідея заміни постійної армії ополченням збройного народу - народною міліцією - набула поширення і теоретичне обґрунтування в лівих революційних колах, в тому числі в роботах Ф. Енгельса<ref>Маркс К., Энгельс Ф., Соч. — 2-е изд. - Т. 11. - с. 475. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. — 2-е изд. - Т. 15. - С. 73, 75. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. — 2-е изд. - Т. 11. - С. 100; Т 14. - С. 50. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. — 2-е изд. - Т. 14. - С. 109.</ref> і В. І. Леніна<ref>Государство и революция (1917)</ref>. Ленін так обґрунтовував це: «На запитання про те, чому з'явилася потреба в особливих, над суспільством поставлених, що відчужують себе від суспільства, загонах озброєних людей (поліція, постійна армія), західноєвропейський і російський філістер схильний відповідати парою фраз, запозичених, у Спенсера або у МихайлівськогоМихайловського, з посиланням на ускладнення суспільного життя, на диференціацію функцій і т. п. Таке посилання здається "науковоїнауковим" і прекрасно присипляє обивателя, затемнюючи головне і основне: розкол суспільства на непримиренно ворожі класи.» Звідси Ленін якраз і ставить питання про створення міліції - як загонів самооборони пролетаріату.

Л. Д. Троцький, оповідаючи про спроби організації робочої міліції в червні 1917 року, писав: «ДрукДруковані звинувачувалавидання звинувачували міліцію у насильствах, в реквизицияхреквізиціях і незаконних арештах. Безсумнівно, що міліція застосовувала насильство: саме для цього вона і створювалася. Злочин її складалосяполягав,п протероте, в тому, що вона вдавалася до насильства по відношенню до представників того класу, який не звик бути об'єктом насильства і не хотів звикати»<ref>{{книга|