Північний Льодовитий океан: відмінності між версіями

Містить такі моря: [[Баффіна море|Баффіна]], [[Гренландське море|Гренландське]], [[Норвезьке море|Норвезьке]], [[Баренцове море|Баренцове]], [[Карське море|Карське]], [[Лаптєвих море|Лаптєвих]], [[Східно-Сибірське море|Східно-Сибірське]], [[Чукотське море|Чукотське]] та [[Гудзонова затока|Гудзонову затоку]]. Його площа 16,4 млн км², у тому числі 8-11 млн км² під покривом [[крига|криги]] товщиною 2-5  м.

Середня [[глибина]] океану 1220  м, найбільша — 5527  м. Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни — Арктичний, Гренландський і Баффіна.

Головна його особливість — великий об'єм [[лід|льоду]] (загальний об'єм близько 26 тис. км³), який зберігається декілька років (пак) і досягає товщини 3-5  м. Взимку 90  % площі океану (крім південної частини Баренцева моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. При несприятливій льодовій обстановці масиви багаторічного льоду влітку блокують протоки Вількицького і Де-Лонга. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декілька років дрейфують, так звані, крижані острови (товщиною 30-35 м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні [[айсберг]]и. Середня швидкість [[дрейф]]у льоду в океані 7 км/добу, максимальна — до 100 км/добу.

Більшу частину [[Рельєф географічний|рельєфу]] [[Дно океану|дна]] Північного Льодовитого океану займає [[шельф]] (понад 45  % [[Дно океану|дна океану]]) і підводні окраїни [[материк]]ів (до 70  % площі дна). Саме цим пояснюється мала середня глибина океану — близько 40  % його площі має глибини менше 200 м. Північний Льодовитий океан обрамляють і частково тривають під його водами найважливіші материкові [[Літосферні плити|тектонічні структури]]: [[Північноамериканська плита|Північноамериканська давня платформа]]; Ісландсько-Фарерський виступ каледонської [[Євразійська плита|Європейської платформи]]; Російська давня платформа з Балтійським щитом і Баренцевоморська древня платформа, що майже повністю лежить під водою; Уральсько-Новоземельське гірське утворення; [[Західно-Сибірська платформа|Західно-Сибірська молода платформа]] і [[Хатангський прогин]]; [[Сибірська платформа|Сибірська стародавня платформа]]; Верхояно-чукотська складчаста країна[7]. Північний Льодовитий океан прийнято ділити на 3 великі [[акваторія|акваторії]]: Арктичний басейн, що включає глибоководну центральну частину океану; Північно-Європейський басейн, що включає [[Континентальний схил|материковий схил]] [[Баренцове море|Баренцового моря]] до 80-ї паралелі на відрізку між [[Шпіцберген]]ом і [[Ґренландія|Гренландією]]; Канадський басейн, що включає [[акваторія|акваторію]] [[протока|проток]] [[Канадський Арктичний архіпелаг|Канадського архіпелагу]], [[Гудзонова затока|Гудзонової затоки]] і [[Море Баффіна|моря Баффіна]].

Від острова Ян-Маєн на півдні до Фареро-Ісландського порогу простягається Ян-Маєнський хребет, який є давнім серединно-океанічним хребтом. Дно улоговини, утвореної ним і хребтом Кольбейнсей складене базальтами, що вилилися на поверхню. За рахунок цього базальту поверхня цієї ділянки дна вирівняна і піднята над прилеглим зі сходу ложем океану, утворює підводне Ісландське плато. Елементом підводної околиці Європейського субконтиненту біля узбережжя Скандинавського півострова є виступаюче далеко на захід плато Ворінг. Воно розділяє Норвезьке море на дві улоговини — Норвезьку і Лофотенську з максимальними глибинами до 3970 метрів. Дно Норвезької улоговини має горбистий і низькогірний рельєф. Улоговину розділяє на дві частини Норвезький хребет — ланцюжок невисоких гір простягаються від Фарерських островів до плато Ворінг. На захід від серединно-океанічних хребтів розташована Гренландська улоговина, в якій переважають плоскі абісальні рівнини. Максимальна глибина Гренландського моря, що одночасно є максимальною глибиною Північного Льодовитого океану, становить 5527  м.

Більшу частину Канадського басейну становлять протоки Канадського Арктичного архіпелагу. Максимальні глибини більшості проток перевищують 500  м. Рельєф дна характеризується повсюдним поширенням реліктового льодовикового рельєфу і великою складністю обрисів островів і проток Канадського архіпелагу. Це свідчить про тектонічну зумовленість рельєфу, а також про недавнє зледеніння цієї частини дна океану. На багатьох островах архіпелагу і зараз великі площі вкриті льодовиками.

Льодовикові форми рельєфу характерні для дна Гудзонової затоки, яка, на відміну від проток, в цілому мілководна. Море Баффіна має велику глибину — до 2141  м. Воно займає велику і глибоку улоговину з чітко вираженим материковим схилом і широким шельфом, велика частина якого лежить глибше 500 м. Для шельфу характерні затоплені форми рельєфу льодовикового походження. Дно вкрите теригенними відкладеннями з великою участю айсбергового матеріалу.

Материковий схил Арктичного басейну розчленований великими широкими підводними каньйонами. Конуси виносу каламутних потоків формують акумулятивний шельф — материкове підніжжя. Великий конус виносу утворює підводний каньйон Маккензі в південній частині Канадської улоговини. Абісальна частина Арктичного басейну зайнята серединно-океанічним хребтом Гаккеля і ложем океану. Хребет Гаккеля починається від долини Лени, далі простягається паралельно Євразійській підводній околиці і примикає до материкового схилу в морі Лаптєвих. Уздовж рифтової зони хребта розташовуються численні епіцентри землетрусів. Від підводної окраїни північної Гренландії до материкового схилу моря Лаптєвих тягнеться хребет Ломоносова — монолітна гірська споруда у вигляді суцільного валу. Під хребтом Ломоносова, як припускають, залягає земна кора континентального типу. Від підводної околиці Східно-Сибірського моря на північ від острова Врангеля до острова Елсмір в Канадському архіпелазі простягається [[хребет Менделєєва]]. Він має брилову структуру і складений породами, типовими для океанічної кори. У Арктичному басейні також розташовуються два окраїнних плато  — Єрмак на північ від Шпіцбергена і Чукотське на північ від Чукотського моря. Обидва вони утворені земною корою материкового типу.

Донні відклади Арктичного басейну виключно теригенного походження. Переважають осади тонкого механічного складу. На півдні Баренцового моря і в прибережній смузі Білого і Карського морів широко представлені піщані відкладення. Широко поширені залізно-марганцеві конкреції, але переважно на шельфі Баренцового і Карського морів. Потужність донних відкладень в Північному Льодовитому океані досягає 2-4  км, що пояснюється широким поширенням плоских абісальних рівнин. Велика потужність донних відкладень визначається високою кількістю осадового матеріалу, що надходить в океан і становить щорічно близько 2 мільярдів тонн або близько 8  % від загальної кількості, що надходить у Світовий океан.

Основна маса тепла надходить у Північний Льодовитий океан з Атлантики з теплою Північно-Атлантичною течією. На підходах до океану атлантичні води віддають в атмосферу понад 70  % тепла. Це створює значний вплив на динаміку повітряних мас. Величезна тепловіддача, що надходить в Північний Льодовитий океан з атлантичних вод є потужним збудником атмосферних процесів над значною акваторією океану. Гренландський антициклон, стійкий протягом усього року, також істотно впливає на місцеву атмосферну циркуляцію. Він сприяє утворенню вітрів, котрі за своїм напрямом підсилюють ефект скидання вод з Північного Льодовитого в Атлантичний океан.

На бідність органічного світу Північного Льодовитого океану впливають суворі [[клімат]]ичні умови. Винятки становлять лише Північно-Європейський басейн, [[Баренцове море|Баренцове]] та [[Біле море|Біле моря]] з їх надзвичайно багатим тваринним і рослинним світом. [[Флора]] океану представлена головним чином [[ламінарія]]ми, [[фукус]]ом, [[анфельція|анфельцією]], а в [[Біле море|Білому морі]]&nbsp;— також [[зостера|зостерою]]. [[Фітопланктон]] в Північному Льодовитому океані налічує всього 200 [[вид (біологія)|видів]], з них 92 види&nbsp;— [[діатомові водорості|діатомові]]. [[діатомові водорості|Діатомеї]] пристосувалися до суворої обстановки океану. Багато хто з них поселяються не в товщі води, а на нижній поверхні льоду. [[діатомові водорості|Діатомова флора]] утворює основну масу [[фітопланктон]]у&nbsp;— до 79 &nbsp;% в [[Баренцове море|Баренцовому морі]] та до 98 &nbsp;% в Арктичному басейні<ref name="fizgeogr">Физическая география материков и океанов. Под общей ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Рябчикова.&nbsp;— М.: Высшая школа, 1988. С.&nbsp;551—558 {{ref-ru}}</ref>.

Через несприятливі [[клімат]]ичні умови небагатий і [[зоопланктон]] океану. У [[Карське море|Карському]], [[Баренцове море|Баренцовому]], [[Норвезьке море|Норвезькому]] та [[Гренландське море|Гренландському]] морях нараховується 150–200150—200 [[вид (біологія)|видів]] [[зоопланктон]]у. У [[Східно-Сибірське море|Східно-Сибірському морі]]&nbsp;— 80-90 [[вид (біологія)|видів]], в Арктичному басейні&nbsp;— 70-80 [[вид (біологія)|видів]]. Переважають [[веслоногі ракоподібні|веслоногі рачки]] (копеподи), [[кишковопорожнинні]], представлені деякі [[покривники]] та [[найпростіші]]. У [[зоопланктон]]і [[Чукотське море|Чукотського моря]] зустрічаються деякі [[Тихий океан|тихоокеанські]] [[вид (біологія)|види]]. Тваринний світ [[дно океану|дна океану]] має ще більш нерівномірне поширення. [[Бентос|Зообентос]] [[Баренцове море|Баренцового]], [[Норвезьке море|Норвезького]] та [[Біле море|Білого морів]] зіставний за різноманітністю з морями субполярної і помірної зон [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]]&nbsp;— від 1500 до 1800 [[вид (біологія)|видів]], при [[біомаса|біомасі]] 100–350100—350&nbsp;г/м². У [[море Лаптєвих|морі Лаптєвих]] кількість [[вид (біологія)|видів]] знижується в 2-3 рази при середній [[біомаса|біомасі]] 25&nbsp;г/м². Дуже бідна [[фауна]] дна морів східної [[Арктика|Арктики]], особливо центральної частини Арктичного басейну. У Північному Льодовитому океані налічується понад 150 [[вид (біологія)|видів]] [[риби|риб]], серед них велика кількість промислових ([[оселедець (риба)|оселедець]], [[тріска|тріскові]], [[лососеві]], [[скорпенові]], [[камбалові]], [[морський окунь]], [[пікша]] та інші). [[Морські птахи]] в Арктиці ведуть переважно [[Колонія птахів|колоніальний]] спосіб життя і мешкають на берегах. Все населення гігантських «пташиних базарів» харчується виключно за рахунок харчових ресурсів океану. [[Ссавці]] представлені [[тюленеві|тюленями]], [[морж]]ами, [[нарвал]], [[Білуха (ссавець)|білуха]]. Представником [[фауна|фауни]] [[океан]]у слід вважати також [[білий ведмідь|білого ведмедя]], життя якого в основному пов'язане з дрейфуючими [[паковий лід|паковими льодами]] або береговим [[припай|припаєм]]<ref name="fizgeogr" />.