Вікіпедія

Радіоактивність: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Скасування редагування № 17956530 користувача 93.73.161.94 (обговорення)
Рядок 3:
[[Файл:Radioactive.svg|thumb|200px|right|Символ, що використовується для позначення [[Радіоактивні матеріали|радіоактивних матеріалів]]]]
 
Радіоактивність відкрив у [[1896 у науці|1896 р.]] [[Антуан Анрі Беккерель]]. Сталося це випадковонеймовірно. Вчений працював із [[сіль (хімія)|солями]] [[уран (хімічний елемент)|урану]] і загорнув свої зразки разом із [[фотопластина]]ми в непрозорий матеріал. Фотопластини виявилися засвіченими, хоча доступу світла до них не було. Беккерель зробив висновок про невидиме оку випромінювання солей урану. Він дослідив це випромінювання і встановив, що інтенсивність випромінювання визначається тільки кількістю урану в препараті і абсолютно не залежить від того, в які сполуки він входить. Тобто, ця властивість характерна не сполукам, а [[Хімічний елемент|хімічному елементу]] урану.
 
В [[1898|1898 р.]] [[Ґергард Шмідт]] та [[Кюрі П'єр|П'єр Кюрі]] і [[Кюрі Марія|Марія Склодовська-Кюрі]] відкрили випромінювання [[Торій|торію]]. Пізніше Кюрі відкрили [[полоній]] та [[радій]].
Рядок 28:
[[Спектр]] α- і γ-випромінювань переривисті («дискретні»), а спектр β-випромінювання — неперервний.
 
'''[[Бета-розпад|β-розпад]] ( Бета розпад )'''
 
Беккерель довів, що β-промені є потоком [[електрон]]ів. β-розпад — прояв [[Слабка взаємодія|слабкої взаємодії]].
Рядок 46:
Після β-розпаду [[атомний номер]] елемента змінюється і він зміщується на одну клітинку в [[Періодична система елементів|таблиці Менделєєва]].
 
'''[[Альфа-розпад|α-розпад]] ( Альфа розпад )'''
 
''α-розпадом'' називають мимовільний розпад атомного ядра на ядро-продукт і α-частинку (ядро атома <math>{}^{4}_{2}\textrm{He}</math>).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Радіоактивність