Праймериз: відмінності між версіями

Уперше були застосовані в США у XIX столітті. Запроваджені, аби обмежити вплив партійних босів, представників великого бізнесу, членів Конгресу, губернаторів та інших посадових осіб на формування виборчих списків. Ця процедура мала стати також інструментом відсіювання явних аутсайдерів, посилення ротації посадових осіб та лояльності виборців. Сьогодні в США праймеріз поширюється буквально на всі виборні посади в законодавчій та виконавчій владах на федеральному, регіональному й місцевому рівнях. У країні за допомогою праймеріз обирають близько 500 тис. посад, із яких на федеральному рівні лише 542: президент, віце-президент, 100 сенаторів і 435 членів Палати Представників, 5 територіальних делегатів. Проведення праймеріз передбачено Конституцією, а процедура регулюється законодавством кожного штату, а також внутрішньопартійними правилами і сформованими традиціями. Проводять перегони місцеві виборчі органи (аналог територіальних виборчих комісій в Україні). Втім, вони мають право відмовитися від опитування (наприклад, із огляду на недостатнє фінансування) й повністю покласти цю відповідальність на партії. Кандидати залежать від «спонсорів» — переважну більшість переможців праймеріз у США становлять ті, хто був успішнішим у залученні добровільних внесків у процесі збору грошей для праймеріз. Відповідно до правил, партії мають право на власний розсуд виключити зі своїх лав (а отже, й із попереднього списку) будь-якого кандидата, де-факто ветуючи його кандидатуру та позбавляючи своєї підтримки. Однак за кандидатами завжди залишається право оскаржити таке рішення в суді.