Ахмед ібн Тулун: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Ахмед ібн-Тулун | місце_проживання = | зображення... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Ахмед ібн-Тулун''' (*أحمد بن طولون) [[
== Життєпис ==
Був сином тюрка Тулуна. Народився у Багдаді. Тут здобув класичну арабську освіту. З часом увійшов до рабської гвардії халіфа аль-Мутасіна. Відзначився у прикордонних війнах з Візантійською імперією. Здобув прихильність халіфа, який вирішив спрямувати Ахмеда для зміцнення свого становища в Єгипті.
Ахмед ібн Тулун прибув до Фустату в 868 році. Він швидко зрозумів потенціал Єгипету і, беручи до уваги його географічне положення, віддаленість від столиці халіфату, вирішив домогтися незалежності. Для початку він створив власне військо з греків, берберів, суданців та тюрків. Їх відданість сплачував за рахунок надходжень від торгівлі хлібом та іншими продуктами, що вирощували в долині Єгипту. Поступово залежність ібн-Тулуна позначалася у згадувані халіфа у п'ятничній молитві (хутбі) й карбуванні імені на динарах.
Тільки-но ібн Тулун відчув себе досить сильним, він наказав побудувати нову столицю на північ від [[Фустат]]а. Це місто-палац обіймала площу бл. 2 кв<sup><small>2</small></sup> і називався аль-Катай, що перекладається як ділянка, лен, наділ, оскільки кожна частина війська ібн-Тулуна обіймала свою ділянку-квартал. Завершено спорудів міста було завершено у 879 році.
Також ібн-Тулун започаткував низку масштабних проектів з розбудови міст Єгипту, було споруджено декілька акведуків, які постачали воду до Фустату і аль-Катая, також на о. Рода відновлено нилометр. Значну увагу приділяв розвитку торгівлі, що забезпечувало попвнення скарбниці Тулунідів. Для цього створено торгівельний флот у 100 суден. До нього дадався військовий флот. Намагаясь отримати додаткові кошти наприкінці життя ібн-Тулун повністю відновився сплачувати данину халіфу.
Ахмед ібн-Тулун розширював вакфні володіння (землі духовенства), передаючи ісламському духовенству контроль над землями в обмін на отримання додаткового доходу з них. Він зміцнив державну хлібну монополію, відвернувши від Єгипту загрозу голоду. Здійснюючи настільки енергійну державну політику, він зумів уникнути підвищення податків з населення, а за деякими відомостями навіть їх знизив, чим зміцнив мир і суспільну злагоду в своїй державі. Для адміністративного керування створив диван (на кшталт уряду).
З часом він звернувся до зовнішніх завоювань, в тих напрямках, які були пов'язані з комерційними інтересами Єгипту. Першим об'єктом захоплення було обрано Сирію, через яку проходили головні сухопутні шляхи до Єгипету і яка вважалася основою єгипетської безпеки. Землі Палестини і Сирії завойовано протягом 870-х років. У 878 році було зайнято східну Кілікію. У 879 році ібн-Тулун повернувся до Єгипту.
Потім було здійснено морську експедицію на захід, яка розширила межі держави ібн-Тулуна вздовж Середземного моря до Барки, яку разом з Кіренаїкою було підкорено до 881 року. Саме після завоювання Сирії Ахмед ібн-Тулун став карбувати на своїх монетах поруч з ім'ям халіфа своє власне, що було порушенням прав сюзерева. Вьі халіфська влада була настільки слабка, що багдадські володарі не змогли протистояти планам ібн-Тулуна.
У 883 році ібн-Тулун здійснив спробу підкорити місто Тарс в Кілікії, але зазнав невдачі. Натхненний безсиллям халіфа він здійснив спробу встановити контроль над Хиджазем з Мединою й Меккою, втім невдало. По поверні до аль-Катая ібн-Тулун помер 10 травня 884 року. Владу успадкував його син [[Хумаравейх ібн-Ахмед]].
== Джерела ==
* Gordon, Matthew S. (2000). Ṭūlūnids. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume X: T–U. Leiden and New York: BRILL. pp. 616—618.
* Swelim, Tarek (2015). Ibn Tulun: His Lost City and Great Mosque. Cairo: The American University in Cairo Press. ISBN 978-977-416-691-4.
[[Категорія:Тулуніди]]
| |||