Берилій: відмінності між версіями

|відношення c/a= 1,567

|температура Дебая= 1000

|питомий опір 20C= 36

|теплопровідність= 201

{{Хімічний елемент/ізотопи радіоктивні| ні=Берилій-10 | мі=10 | сі=Be | кн=6 | іп=рідкий | сн=0+ | пр=1.36×10⁶ [[рік|р]] | фр={{B-}} | ер=0.556 | нп=Бор-10 | мп=10 | сп=B }}

}}

 

 

Представлений берилій лише одним [[Стабільні ізотопи|стабільним]] [[ізотоп]]ом ⁹Be. При нагріванні сполучається з [[Кисень|киснем]], [[галоген]]ами та іншими [[неметал]]ами. Розчинний в [[Луги|лугах]] і більшості [[Кислоти|кислот]]. При високих [[температура]]х взаємодіє з більшістю металів, утворюючи [[берилід]]и. [[Леткі речовини|Леткі]] {{cl|сполуки берилію}} та [[пил]], що містить берилій, [[Токсини|токсичні]]. Відомо 54 берилієві [[мінерал]]и, найважливіші — [[берил]], [[фенакіт]], [[бертрандит]], [[гельвін]], крім того, берилій міститься у мінералі: [[бабефіт]].

[[Мінерал]]и, що містять берилій ([[Дорогоцінне каміння|дорогоцінні камені]]), — [[берил]]и ([[смарагд]], [[аквамарин]] тощо) — відомі з глибокої давнини. Деякі з них добувалися на [[Синайський півострів|Синайському півострові]] ще в XVII столітті до [[Наша ера|нашої ери]]. У [[Стокгольм]]ському [[папірус]]і ([[III століття]]) описуються способи виготовлення підроблених каменів. Назва «берил» (Beryll) зустрічається у [[Грецька мова|грецьких]] і [[Латинська мова|латинських]] [[Античність|античних]] [[письменник]]ів і в [[Давньоруська мова|давньоруських]] творах, наприклад в "Изборник Святослава" [[1073]] року, де берил фігурує під назвою «віруліон».

 

Дослідження [[Хімічний склад|хімічного складу]] [[Дорогоцінне каміння|дорогоцінних мінералів]] цієї групи почалося, лише в кінці [[XVIII століття]] з настанням хіміко-аналітичного періоду. В той час [[мінерал]] [[берил]] був відомий багатьом хімікам XVIII століття. Перші аналізи ([[Мартін Генріх Клапрот|Клапрот]], [[Біндгейм Іог Якоб|Біндгейм]] тощо) не виявили в берилі нічого особливого. В кінці XVIII століття відомий мінералог [[абат]] [[Рене-Жюст Аюї]] звернув увагу на повну схожість [[кристал]]ічної будови берилу з [[Лімож]]у та смарагду з [[Перу]].

 

Цікаво, що берилій — єдиний елемент періодичної системи, що має при парному номері всього один стабільний ізотоп.

 

Берилій — легкий (в півтора рази легше [[Алюміній|алюмінію]]), твердий (один із самих твердих металів у чистому вигляді (5,5 балів за [[Шкала Мооса|Моосом]]) (поступається тільки [[Іридій|іридію]], [[Осмій|осмію]], [[вольфрам]]у і [[Уран (хімічний елемент)|урану]]) (їм можна різати [[скло]])), відносно міцний (модуль пружності — 300 ГПа (у сталей — 200-210 ГПа)), але водночас немало крихкий (ударна в'язкість 10-50 {{Дріб|кДж|м2}} (0,1-0,5 {{Дріб|кгс·м|см2}})) [[метал]] сріблясто-сірого кольору. В берилії дуже добре поширюються [[звук]]ові хвилі — 12600 {{М на с}}, що в 2-3 рази більше, ніж в інших металах. До температури 1277 {{Гр.C}} існує стійкий α-Ве ([[гексагональна|гексагональна-щільноупакована]] [[кристалічна ґратка|ґратка]] з [[період кристалічної ґратки|параметрами]] а = 0,22855 нм, с = 0,35833 нм), а при [[температура]]х, що передують [[Плавлення|плавленню]] металу (1277-1287 °C) переходить в β-Be з [[кубічна сингонія|кубічною ґраткою]]. Берилій володіє найбільш високою зі всіх металів [[Теплоємність|теплоємністю]], 1,80 {{Дріб|кДж|(кг·К)}} (0,43 {{Дріб|ккал|(кг·°С)}}), високою [[теплопровідність|теплопровідністю]], 178 {{Дріб|Вт|(м·К)}} (0,45 {{Дріб|кал|(см·сек·°С)}}) при 50 °С, низьким [[Електроопір|електроопором]], 3,6-4,5 мком·см при 20 °С; [[Теплове розширення|коефіцієнт лінійного розширення]] 10,3-131 (25-100 °С); межа міцності берилію при розтягуванні 200-550 {{Дріб|Мн|м2}} (20-55 {{Дріб|кгс|мм2}}), подовження 0,2-2%. Ці властивості залежать від якості і структури металу і помітно змінюються з температурою. Механічні властивості берилію залежать від чистоти металу, величини зерна і текстури, яка визначається характером обробки. Обробка [[тиск]]ом приводить до певної орієнтації [[кристал]]ів берилію, виникає [[анізотропія]], і стає можливе поліпшення властивостей. При цьому межа міцності у напрямі витяжки доходить до 400-800 {{Дріб|Мн|м2}} (40-80 {{Дріб|кгс|мм2}}), межа плинності 250-600 {{Дріб|Мн|м2}} (25-60 {{Дріб|кгс|мм2}}), а відносне подовження до 4-12%. Механічні властивості в напрямку, [[Перпендикулярність|перпендикулярному]] витяжці, майже не змінюються. Температура переходу берилію з [[Крихкість|крихкого]] стану в [[Пластичність|пластичний]] 200-400 °С. Виходить що берилій володіє одночасно і легкістю, і міцністю, і теплостійкістю.

 

З'ясовано, що його відрізняє малий перетин захоплення нейтронів і великий перетин їх розсіювання. Іншими словами, берилій (а також його [[Оксид берилію|окис]]) розсіює нейтрони, змінює напрямок їх руху і уповільнює їх швидкість до таких величин, при яких ланцюгова реакція може протікати більш ефективно. На всіх цих властивостях ґрунтується застосування берилію в атомній техніці — він один з найнеобхідніших їй елементів.

 

Берилій — типовий [[амфотерність|амфотерний елемент]] (тобто має властивості і [[метал]]у, і [[неметал]]у, однак металеві все ж переважають), в хімічних сполуках характерна тільки одна [[ступінь окиснення]] +2 (конфігурація зовнішніх електронів 2s²), та володіє високою хімічною активністю. За багатьма хімічними властивостями берилій більше схожий на [[алюміній]], ніж на [[магній]], що знаходиться безпосередньо під ним (прояв «[[діагональна схожість|діагональної подібності]]»).

 

 

== Примітки ==

 

*[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1893/berilij Берилій.] [[Фармацевтична енциклопедія]]

* [http://n-t.ru/ri/ps/pb004.htm Популярная библиотека химических элементов. Раритетные издания. Наука и техника] {{ref-ru}}

* [http://chem100.ru/elem.php?n=4#m0 Бериллий - Свойства химических элементов] {{ref-ru}}

 

* Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0

* {{МГЕ|nocat=1}}

{{Сполуки берилію}}

 

[[Категорія:Відновники]]

[[Категорія:Сповільнювачі нейтронів]]