Вікіпедія

Назаренко Іван Дмитрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 36:
 
== Біографія ==
Народився [[16 серпня]] [[1908]] року в селі [[Бірки (Великобагачанський район)|Бірках]] (ни­ні [[Великобагачанський район|Вели­ко­ба­га­чансько­го району]] [[Полтавська область|Пол­тавської області]]) ву бідній [[селяни|селянській]] ро­ди­ні. УЗакінчив [[1925]]–[[1930]]чотирикласну рокахшколу буву населі комсо­мольсь­кійБірках, ро­бо­тісемирічну школу в [[Полтавська округа|Пол­тавській окрузі]]. Член [[ВКП(б)]] з [[1929]] року. У [[1935]] році за­кінчив Хар­ківський елек­тротехнічнийселі інститутБілоцерківці, од­но­ча­сно,навчався у [[1933]]–[[1935]]сільськогосподарській роках, навчавсяпрофшколі в [[аспірантура|аспі­ранту­рі]] на фі­лоському відді­ленні [[Інститут червоної професури при ВУЦВК|Інститу­ту­ черво­ної профе­су­ри]]Красногорівці. [[1936]]–[[1941]]З роках —1922 [[викладач]],року завідувачпрацював ка­фе­дриу ді­алектично­гогосподарстві та історичного ма­те­ріалізму й ка­фе­дри ос­нов марк­сизму-ле­ні­нізму в харківських ву­захбатьків.
 
У [[1922]] році став членом комсомолу. Працював у райкомі комсомолу, був головою комітету незаможних селян. У [[1925]]–[[1930]] роках був на комсо­мольсь­кій ро­бо­ті в [[Полтавська округа|Пол­тавській окрузі]] та в ЦК ЛКСМУ.
Брав участь у [[німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]]. У [[1941]] році — [[комісар]] [[дивізія|дивізії]] [[Ополчення|народного ополчення]] у Харкові. У [[1942]] році — партійний організатор ЦК ВКП(б) заводу в [[Тюмень|Тюмені]]. В [[1942]]–[[1943]] роках — головний редактор Політичного видавництва при ЦК КП(б)У. В [[1943]]–[[1944]] роках — завідувач відділом Харківського обласного комітету КП(б)У. В [[1944]]–[[1945]] роках — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.▼
 
Член [[ВКП(б)]] з [[1929]] року. У [[1930]]–[[1935]] роках навчався у Хар­ківському елек­тротехнічному інституті, який закінчив у [[1935]] році, од­но­ча­сно, у [[1933]]–[[1935]] роках, навчався в [[аспірантура|аспі­ранту­рі]] на фі­лософському відді­ленні [[Інститут червоної професури при ВУЦВК|Інститу­ту­ черво­ної профе­су­ри]]. [[1936]]–[[1941]] роках — [[викладач]], завідувач ка­фе­дри ді­алектично­го та історичного ма­те­ріалізму й ка­фе­дри ос­нов марк­сизму-ле­ні­нізму в харківських ву­зах (стоматологічному, 2-му медичному, електротехнічному інститутах). У 1941 році виконував обов'язки секретаря парткому Харківського електротехнічного інституту.
З травня [[1945]] по [[1946]] рік — заступник завідуючого Відділом пропаганди та агітації ЦК КП(б)У, заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У, начальник Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. У [[1946]] році — редактор журналу «Пропагандист і агітатор». З [[10 липня]] [[1946]] по [[28 травня]] [[1948]] року — секретар ЦК КП(б)У з пропаганди та агітації. В [[1947]]–[[1948]] роках навчався в Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б), за­хи­стив кандидатську [[дисертація|дисертацію]] з фі­ло­со­фії. З [[28 січня]] [[1949]] по [[26 червня]] [[1956]] року — секретар ЦК КП(б)У. З [[28 січня]] [[1949]] по [[23 вересня]] [[1952]] року — член Організаційного бюро ЦК КП(б)У. В [[1956]]–[[1974]] роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП України. З [[1974]] року на пенсії.▼
 
▲Брав участь у [[німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]]. У [[1941]] році — [[комісар]] [[дивізія|дивізії]] [[Ополчення|народного ополчення]] у Харкові. У [[1942]] році — партійний організатор ЦК ВКП(б) заводу в [[Тюмень|Тюмені]] Омської області. ВУ [[1942]]–[[1943]] роках — головний редактор Політичного видавництва при ЦК КП(б)У. В(в [[1943]]–[[1944]] роках —місті завідувачСаратові, відділома Харківськогопотім обласногоу комітету КП(бМоскві)У. ВУ [[19441943]]–[[19451944]] роках — секретарзавідувач відділу пропаганди та агітації Харківського обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.
 
У [[1944]]–[[1945]] роках — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.
 
З травня [[1945]] по [[1946]] рік — заступник завідувача Відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У, 1-й заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У, начальник Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. Одночасно, з жовтня [[1945]] році — редактор журналу «Пропагандист і агітатор».
 
▲З травня [[1945]] по [[1946]] рік — заступник завідуючого Відділом пропаганди та агітації ЦК КП(б)У, заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У, начальник Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. У [[1946]] році — редактор журналу «Пропагандист і агітатор». З [[10 липня]] [[1946]] по [[28 травня]] [[1948]] року — секретар ЦК КП(б)У з пропаганди та агітації. В [[1947]]–[[1948]] роках навчався в Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б), за­хи­стив кандидатську [[дисертація|дисертацію]] з фі­ло­софілосо­фії. З [[28 січня]] [[1949]] по [[26 червня]] [[1956]] року — секретар ЦК КП(б)У. ЗОдночасно, з жовтня 1949 року по квітень 1950 року виконував обов'язки завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. [[28 січня]] [[1949]] по [[23 вересня]] [[1952]] року — член Організаційного бюро ЦК КП(б)У. В [[1956]]–[[1974]] роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП України. З [[1974]] року на пенсії.
 
ВУ вересні [[1956]]–[[1974]] роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП України. З [[1974]] року на пенсії. У [[1976]]–[[1982]] роках — заступник голови правління [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури|Українського товариства охорони пам'яток історії та культури]]. ЖивПроживав у [[Київ|Києві]]. Помер в Києві [[9 червня]] [[1985]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 50).▼
 
З [[28 січня]] [[1949]] по [[10 лютого]] [[1976]] року був членом ЦК КП(б)У. З 15 квітня [[1950]] по [[26 червня]] [[1956]] року — член Політичного бюро, бюро Президії ЦК КП(б)У. Оби­рався де­пу­та­том [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 4-х скли­кань, [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] з 2-го по 8-ме скликання ([[1947]]–[[1975]] роки).
[[Файл:Могила Івана Назаренка.JPG|міні|ліворуч|240пкс|Могила Івана Назаренка]]
 
▲В [[1976]]–[[1982]] роках — заступник голови правління [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури|Українського товариства охорони пам'яток історії та культури]]. Жив у [[Київ|Києві]]. Помер в Києві [[9 червня]] [[1985]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 50).
Помер в Києві [[9 червня]] [[1985]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 50).
 
== Відзнаки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Назаренко_Іван_Дмитрович