Вікіпедія

Краєзнавство в Україні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 193:
3 початку [[1960-ті|1960-х]] pp. спостерігається помітне піднесення краєзнавчого руху, зокрема музейного будівництва. Так, саме тоді було утворено ряд історико-етнографічних музеїв під відкритим небом, так званих [[скансен]]ів, які вважаються найбільш раціональною і дієвою формою комплексного показу явищ народної архітектури, побуту, знарядь праці в їх природному оточенні. Такі музеї почали діяти в [[Переяслав-Хмельницький|Переяславі-Хмельницькому]] ([[Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини]]), [[Ужгород]]і ([[Закарпатський музей народної архітектури та побуту]]), [[Львів|Львові]] («[[Шевченківський гай]]»), [[Чернівці|Чернівцях]] та [[Київ|Києві]] ([[Музей народної архітектури та побуту України]]).
 
У [[1966]] році в Шевченківському гаї був створений [[Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України|МузеюМузей етнографії та художнього промислу]], в якому на наш час на площі 50 га експонується 124 архітектурні об'єкти в 10 експозиційних відділах. На території Музею організовуються виступи самодіяльних фольклорно-етнографічних ансамблів, проводяться традиційні етнографічні свята.
[[Файл:UkrainianFarmHouse.JPG|міні|ліворуч|300пкс|[[Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини]]]]
Крім того, в цей період відбувається процес диференціації наукового краєзнавства: особливої вагиуваги сталастало набирати історичне краєзнавство. Зростає інтерес до історії міст і сіл, до охорони пам'яток історії та культури, створюється мережа громадських історико-краєзнавчих музеїв. Численна когорта талановитих українських науковців, працівників культури й освіти, краєзнавців-аматорів була залучена до написання фундаментальної «[[Історія міст і сіл Української РСР|Історії міст і сіл Української РСР]]» у 26 томах. Так, у написанні й підготовці до видання тому ''«Львівська область»'' взяло участь близько 800 осіб. Вихід цієї праці став історичною подією для України&nbsp;— жодна з 13 інших союзних республік [[СРСР]] не могла на цей час так відкрито й гучно заявити про свою історично-територіальну внутрішньонаціональну єдність.<ref>[http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/slavuta/09bezdrabko.html Історія створення книги]</ref>
 
Широкий резонанс цієї праці призвів до того, що у [[1979]] році рішенням Президії [[АН УРСР]] було створено її новий підрозділ&nbsp;— ''відділ історико-краєзнавчих досліджень'', який очолив академік [[Тронько Петро Тимофійович|П.&nbsp;Т.&nbsp;Тронько]].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Краєзнавство_в_Україні