Анджей Щитко: відмінності між версіями

Дебютував у кіно 1986&nbsp;року. Виступав на радіо як читець, а також як співавтор циклу передач /«Радіо-Меркурі», Познань/. Є режисером вистав, серед яких&nbsp;— «Гра» [[Славомир Мрожек|С.Мрожека]] /1995/, «Моральний трактат» [[Чеслав Мілош|Ч.Мілоша]] /1996/, «Аполло і Марсіяш» [[Збіґнєв Герберт|З.Герберта]] /2008/, «Лайфтин» М.Знаїнського /2012/, «Прощай, Юдо» І. Ірединського /2013/<ref>[http://timeua.info/090713/76999.html Идеальная свобода — это свобода выбора. Даже для Иуды]</ref><ref>[http://ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1594 Два дзеркала для епохи. Огляд харківських вистав]</ref>, «Антигона в Нью-Йорку» [[Януш Ґловацький|Януша Гловацького]] /2014/<ref>http://www.umoloda.kiev.ua/number/2580/164/90969/</ref><ref>https://www.youtube.com/watch?v=Ak_7LkgXOf0</ref> (в [[Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка|Харківському академічному драматичному театрі ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]]). Він був художній директором Польського театру в Познані (1995-2000) і Польського театру в [[Нью-Йорк]]у (1991-93). У 1991-93 рр. виступав у Польському театрі в Нью-Йорку в Польсько-слов'янському Центрі /США/, є співорганізатором цього закладу.

 

 

== Примітки ==