Перонізм: відмінності між версіями

Після скинення в [[1955]] році Перона та заборони Пероністської партії пероністи перейшли в [[Опозиція|опозицію]], пероністський рух зазнав організаційних та політичних змін (в [[1958]] році партія стала називатись Хустісіалістською), а центр його діяльності змістився до профсоюзів. В результаті розколу ЗКП в [[1957]] році виникло пероністське об'єднання найбільших профсоюзів промислових працівників — так зване об'єднання «62». Буржуазійні кола перонізму, які знову намагались поставити під свій контроль «пероністські маси», заснували низку неопероністських партій в національних та провінційних масштабах під лозунгом «перонізм без Перона».

 

Перон, який знаходився в імміграції створив в 1958 році Координаційну раду, яка була покликана об'єднати профсоюзи та пероністські партії. Вплив [[Історія Куби|Кубинської революції]] [[1959]] року та загострення класової боротьби в країні обумовили поворот «пероністських мас» ліворуч. Цьому в більшій мірі допомагало роз'яснення [[комунізм|Комуністичної]] партії Аргентини (КПА) класової сутності перонізму. Прийнята в [[1962]] році нова програма профоб'єднання «62» висувала вимоги націоналізації основних галузей економіки, ліквідації [[латифундія|латифундій]], встановлення робітничого контролю над виробництвом.