Військові поселення: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 7:
В [[Російська імперія|Російській імперії]] військові поселення з'явилися в [[1817]] році. Вони створювалися на казенних землях [[Петербузька губернія|Петербурзької]], [[Новгородська губернія|Новгородської]], [[Могильовська губернія|Могильовської]], [[Слободсько-Українська губернія|Слободсько-Української]], [[Херсонська губернія|Херсонської]], [[Катеринославська губернія|Катеринославської]] і інших губерній. Створюючи поселення, уряд прагнув скоротити військові витрати та ліквідувати [[рекрут]]ські набори. Ініціатором військових поселень був [[імператор]] [[Олександр І (російський імператор)|Олександр I]]. Перші військові поселення були створені в [[1810]]–[[1812]] роках у [[Могилевська губернія|Могилевскій губернії]]. В [[1816]] р. створення військових поселень було доручено [[Аракчеєв Олексій Андрійович|О. А. Аракчеєву]], з [[1817]] р. він був призначений офіційним начальником військових поселень. Протягом 10 років у корпус військових поселень було зараховано 160 [[батальйон]]ів, 24 [[ескадрон]]и і кілька [[рота|рот]]: усього 375 тис. чол.
Військові поселення формувалися із сімейних [[солдат]]ів, що прослужили не менш 6 років в армії, і місцевих жителів — чоловіків, головним чином, селян у віці від 18 до 45 років, що володіли власним майном. Всі вони іменувалися селянами-хазяями. Діти селян-хазяїв зараховувалися в [[кантоніст]]и, а з 18 років переводилися у військові частини. Після досягнення 45 років поселенці йшли у відставку, але продовжували нести службу в шпиталях і по господарству. Місцеві жителі, що не ввійшли до складу війська, але підходили за віком і були придатні до служби, зараховувалися в помічники хазяїв і в резервні військові підрозділи. Типове військове поселення на [[рота|роту]] (228 чол.) складалося з 60 будинків, у кожному з яких проживали 4 родини з нерозділеним господарством. 4 роти становили батальйон, полк становив округ. Разом з регулярним військовим навчанням, несенням вартової служби поселенці займалися сільським господарством, а також працювали на [[каменоломня]]х, порохових і лісопильних заводах. Військові селяни звільнялися від всіх податків і повинностей, від стройової служби, але зобов'язані були постачати продовольством регулярну армію. Для них будувалися типові будинки з господарськими будівлями, вони одержували худобу та інвентар. Земельні наділи селян становили: у піхоті — 6,5 десятин ріллі, у кавалерії — від 36 до 52 десятин. Життя військових поселенців і їх родин
Створення військових поселень було сприйнято селянами як спроба нового поневолювання, що приводило до повстань. У червні [[1831]] р. повстав Чугуєвський полк, а в липні [[1831]] р. біля Старої Руси відбувся один з найбільших солдатських бунтів, що поширився на більшість військових поселень [[Новгородська губернія|Новгородської губернії]].
| |||