Владиславівка (Дубенський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42:
Існує така легенда щодо походження назви села Владиславівка.<br />
Давним-давно, ще за польських часів, жив у селі (нині [[Новоселівка (Млинівський район)|Новоселівка]]) пан на ім'я Божко. І було у нього п'ятеро дітей: Іван, Владислав, Уляна, Софія та Олександр. Всіх своїх дітей пан Божко наділив землею назвав їхніми іменами. Ось так і виникли села: Іванівка, Улянівка, Владиславівка, Софіївка та Олександріївка. А за іншою версією тодішню колонію заснував чех Владислав, звідки і пішла назва села. <br />
На рубежі V і ІV тисячоліть до н.е. з’явилося землеробство. Найбільш розвинутою землеробською культурою була трипільська, що відноситься до часу між 3500 та 2700 років кам’яного віку в районі села Владиславівка та [[Гончариха (Млинівський район)|Гончариха]]. Про те, що ці поселення існували тут досить тривалий час, свідчить численні знахідки: кам’яні сокири двох типів (одна з них відполірована, з простим просвердленим отвором свідчить про високий рівень техніки обробітку каменю), наконечник стріли з кременю, фрагмент кам’яного полотна тощо.<br />
Пізніші епохи – мідний і бронзовий віки – слідів в цій окрузі не залишили, або їх ще не відшукали.<br />
З VІ-VІІ століть н.е. край був заселений людьми слов’янського кореня, людьми з літописного племені [[Дуліби|дулібів]] або волинян. З утворенням в ІХ столітті [[Київська Русь|Київської Русі]] Волинь ввійшла до її складу. З занепадом Київської держави край перебував у складі [[Волинське князівство|Волинського]], а потім [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]].<br />
В кінці ХІV століття [[Волинь]] була зайнята [[Литовське князівство|Литовським князівством]]. Після об’єднання [[Литва|Литви]] з [[Польща|Польщею]] і утворення [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] край підпав під владу поляків аж до 1795 року. Саме до цього часу відносяться перші письмові відомості про села округи. Проте є відомості участі селян у визвольній війні українського народу 1648-1654 років.<br />
У 1795 року [[Волинь]] входить до складу [[Російська імперія|Російської імперії]]. <br />
У 60-х роках ХІХ ст. виникає Владиславівка. В архівах збереглися ревізійні списки тих часів, а також акти на звільнення з [[Кріпацтво|кріпацтва]] після селянської реформи 1861 року. На початку ХХ ст. села [[Волинь|Волині]] обійшов етнограф, краєзнавець [[Цинкаловський Олександр Миколайович|Олександр Цинкаловський]], який у своїй книзі [[Стара Волинь і Волинське Полісся (словник)|"Стара Волинь і Волинське Полісся"]] повідомляє про Владиславівку таке:
– 25 домів, 192 жителі. <br />
Учні з навколишніх сіл збиралися на навчання в початковій школі, яка була заснована в 1903 році в Божкевичах (нині Владиславівка).<br />
[[File:Жителі Владиславівської сільської ради на службі в польській армії.png|thumb|Жителі Владиславівської сільської ради на службі в польській армії]]
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Владиславівка знаходилася в близькому тилу австро-угорських військ. В результаті подій 1917-1920-х років село опинилося в складі польської держави, де й перебувало до вересня 1939 року.<br />
Владиславівка згадується в другій книзі [[Тихий Дон|"Тихого Дону"]] [[Михайло Шолохов|Михайла Шолохова]] як пункт, в якому перебував Г. Мелехов в складі козацької сотні під час наступу російської армії на [[Радивилів|Радзивілов]] (Червоноармійськ).<br />
Селяни в період польського панування перебували в нерівноправному становищі. Кращі землі належали польським поселенням (усаднікам), які користувалися привілеями. До війни тут також були досить чисельні колонії німців.
З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] окупаційні війська вже через тиждень територію села і встановили свої порядки. Тут був призначений староста, гарнізонів військ не було. Під час війни в навколишніх лісах ([[Ужинець|Ужинецькому]]) діяли лоївки [[Українська повстанська армія|УПА]]. В 1943 році в [[Улянівка (Млинівський район)|Ульянівці]], неподалік Владиславівки, 2-3 дні перебував загін з’єднання [[Ковпак Сидір Артемович|С.А.Ковпака]], яке проходило Волинню під час рейду в [[Карпати]].<br />
[[File:Ветерани, 1990.png|thumb|Ветерани, 1990 рік.]]
В роки окупації фашисти вбили в с. Владиславівка 20 чоловік, вивезли на каторжні роботи до [[Німеччина|Німеччини]] 46 чоловік. На фронтах билися 17 жителів села. Серед них: [https://vk.com/photo152615789_364953223 Король Герасим Іванович], [https://vk.com/photo152615789_364953248 Цап Микола Михайлович], [https://vk.com/photo152615789_364953292 Максимович Юрій Михайлович], [https://vk.com/photo152615789_364953319 Бучак Володимир Михайлович], [https://vk.com/photo152615789_364953344 Кравчук Єфим Іванович]. А ось імена тих, хто поліг на фронтах Другої світової війни в період з 22 червня 1941 року по 9 вересня 1945 року: Бігун Ілля Петрович, Возний Митрофан Мойсейович, Гладиш Юрій Дмитрович, Жуковський Ілля Олексійович, Ігнацевич Онуфрій Федорович, Костюк Євдоким Іванович, Кочин В’ячеслав Олександрович, Мисько Іван Ірович, Панасюк Іван Андрійович, Цап Федір Михайлович, Юсипович Михайло Дмитрович. За бойові подвиги нагороджено 14 чоловік<br />
2-4 лютого 1944 року Владиславівка була визволена від німців, почалася масова мобілізація в Червону армію та встановлення радянської влади. <br />
В кінці 40-х років знову починається примусова [[колективізація]]. Так, восени 1949 року у Владиславівці був створений колгосп ім. Фрунзе (голова – П.Кревський). У 1958 році його об’єднали з колгоспами «Гвардієць» (с. Ульянівка) та «Шлях до комунізму» ( с. Гончариха) в один – ім. Жданова (голова – Секела М.П.).<br />
На початку 50-х років був збудований магазин, в 60-х роках – клуб. В приміщенні клубу також були розміщені бібліотека (тоді вона називалася хата-читальня) та сільська рада. У 1987 році було збудоване нове приміщення, де розмістились клуб та бібліотека.<br />
На початку 90-х років були збудовані: лако-фарбовий цех, Свято-Покровська українська православна церква Київського патріархату (1992р.), теплиці КАВТО "Мир" (1992р.), школа (1993р.)
 
== Географія ==