Vernon-Derby: відмінності між версіями

Через рік з'являється нове покоління [[Автомобіль|автомобілів]] — [[Derby Тур С|Тур С]], яке відрізнялося наявністю низькою рами, а також гальм всіх коліс, мотор був тільки [[Derby 7CV|7CV]], який комплектувався з 4-ступінчастою [[Трансмісія|трансмісією]]. 1.1 мотори ж з податковою потужністю в 7 [[к.с.]] могли бути тепер від фірм [[Ruby]] або [[SCAP]], причому останній міг комплектуватися з [[Компресор|компресором]] Рене Козетта, в такому випадку машина могла розвивати швидкість до 165 [[км/год]]. [[1926]] рік став кращим ву плані продажів, вдалося реалізувати близько 200 машин, але в той же час [[Італія|італійська]] фірма припинила виробництво [[Автомобіль|автомобілів]] ідентичної конструкції. У [[1927]] році підприємство розширило модельний ряд, віддаляючись від «циклокарів», машини ставали все більшими, тепер клієнтура могла замовити туристичні спортивні машини з 6-циліндровими моторами фірми [[CIME]], в той же час компанія відмовляється від заводської спортивної команди, не бажаючи витрачатися на спорт.

Переконавшись у перевазі передньопривідних [[Автомобіль|автомобілів]] на спортивних трасах, Хоукс вирішує, що пора випускати і власний [[автомобіль]] з переднім приводом, для цього наймається Етьєн Лепікар, що працював до цього в [[Donnet]]. Лепікар спроектував свій перший передньопривідний [[автомобіль]] в [[1913]] році, в [[1926]] році ґрунтовно переробивши його конструкцію, він запропонував проект Андре Сітроену, але той відмовився, і ось тепер інженеру дали шанс реалізувати свої вміння. Незабаром Лепікар проектує нове [[Шасі (автомобіль)|шасі]] [[Derby ЕL|ЕL]], яке він оснастив [[Двигун|двигуном]] V8, проте, побудувавши три прототипи, Хоукс вирішує відкласти цей проект в дальній ящик, а на ринок, який був не в кращомунайкращому своєму економічному становищі, випустити більш доступну і просту машину. Так що Лепікар готує іншу модель — [[Derby L2|L2]], яка комплектувалася 1.1 л мотором фірми [[Ruby]], який в свою чергу працював в парі з 4-ступінчастою [[Коробка передач|коробкою передач]] власної конструкції. Саме [[Шасі (автомобіль)|шасі]] було дуже низьким, воно оснащувалося незалежною [[Підвіска автомобіля|підвіскою]] всіх коліс, а також розподільником гальм, яким можна було управляти з салону. Не дивлячись на ці технологічні новації, машина мала таку конструкцію, що у разі потреби доступ до механізмів переднього приводу досягався протягом 15 хвилин. Нова машина тепер уже одягалася у вишукані [[Кузов|кузови]] фірми [[Macquet et Galvier]], які не йшли ні в яке порівняння з тими [[Кузов|кузовами]], що ставили колись на «циклокари».

У тому ж році міс Стюарт сіла за кермо [[Derby-Miller]] і встановила рекорд траси в [[Брукланд]]і, показавши середню швидкість за коло в 218 [[км/год]]. Гвенда Стюарт була сестрою Глабб-Паші, [[Велика Британія|британської]] легенди, Джон Глабб був [[Велика Британія|британським]] офіцером, який в [[1930-ті|30-х]] роках керував в [[Трансйорданія|Трансйорданії]] «патрулями пустелі», що складалися з бедуїнів, більше того, йому дали звання еміра цих земель, в [[1939]] році він став командиром Арабського легіону, зробивши з нього кращунайкращу арабську армію на той момент. Сама Гвенда до того, як пересіла за кермо [[Miller 91]], ганяла на 3-колісній продукції [[Morgan]], а кар'єру автомобілістки почала під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]], коли пішла добровольцем водієм швидкої допомоги у [[Російська армія|Російській армії]], а перший чоловік Гвенди — Сем Янсон був після [[Перша світова війна|війни]] директором [[Голландія|голландської]] фірми [[Spyker]].