Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна: відмінності між версіями

| Країна ={{RUSold}} → {{USSR}}

| Національність =

| Професія =

| Співацький голос =

| Інструмент =

| Жанр =

| Псевдонім =

| Колектив =

| Гурт =

| Співпраця =

| Премії =

| Звання =

| Лейбл =

| Сайт =

У 1912 р. закінчила [[Київська консерваторія|Київське музичне училище]] за класом [[спів]]у; дебютувала в українській [[трупа|трупі]] [[Микола Карпович Садовський|М. К. Садовського]]. Виступала в оперних театрах [[Санкт-Петербург|Петрограда]] (1914–19161914—1916), [[Вінниця|Вінниці]] (1919–19221919—1922), [[Харків|Харкова]] (1923–19351923—1935) і [[Київ|Києва]] (1935–19531935—1953). Мала сильний чистий [[співочий голос|голос]], високорозвинену [[спів|вокальну техніку]]. Її [[репертуар]] містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним [[колорит]]ом: [[Оксана]], [[Одарка]] («[[Запорожець за Дунаєм]]» [[Гулак-Артемовський Семен Степанович|Гулака-Артемовського]]), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «[[Наталка Полтавка (опера)|Наталка Полтавка]]», [[Тарас Бульба (опера)|«Тарас Бульба»]] [[Лисенко Микола Віталійович|Лисенка]]), «[[Катерина (опера)|Катерина]]» [[Аркас Микола Миколайович (старший)|Аркаса]], [[українські народні пісні]]. Виконувала партії класичного репертуару. З 1944 р. — [[професор]] [[Київська консерваторія|Київської консерваторії]]. Відзначена [[Державна премія СРСР|Державною премією СРСР]] (1946), орденами.

Проживала у м. Києві за адресою вул. Пушкінська, 20-а. Померла [[3 квітня]] [[1966]] року. Похована в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (надгробок&nbsp;— [[граніт]]; [[скульптор]] [[Олійник Олексій Прокопович|О.&nbsp;П.&nbsp;Олійник]]; встановлений у [[1971]] році)<ref>{{КЕД}}</ref>.