Битва під Зентою (1697): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення
Немає опису редагування
Рядок 20:
'''Би́тва під Зе́нтою''', що фактично завершила [[Війна Священної ліги|Війну Священної ліги]], відбулася [[11 вересня]] [[1697]] року на переправі через ріку [[Тиса]]. У цій битві [[Священна Римська імперія|цісарська]] армія під проводом принца [[Євген Савойський|Євгена Савойського]] здобула перемогу над [[Османська імперія|турками]]. Близько 50 тисяч австрійців зупинили просування турків на північ, розбивши 80-тисячну турецьку армію. Приблизно 25 тисяч турків загинуло або потонуло у Тисі, у той час як втрати австрійців склали лише 400 чоловік убитими і 1200 чоловік пораненими. Султан [[Мустафа II]] був змушений спостерігати з іншого берега річки за знищенням свого захопленого зненацька війська.
 
== Вступ ==
Принц Євген Савойський став на чолі цісарської армії в Угорщині 5 липня 1697 року. Його армія налічувала 70 000, із яких лише 35 000 були готові до бою. Армійська скарбниця була порожня, і Євгенові довелося позичати гроші, щоб виплачувати жолд воякам та забезпечити роботи постачання.
Коли прийшла новина про те, що до турецької армії прибув сам султан і турки знаходяться в Белграді, Євген вирішив сконцентрувати всі свої розташовані у Верхній Угорщині та Трансільванії війська, і почав рухатися в напрямку на Петроварадин. Після того, як до нього прибули всі сили, у Євгена було від 50000 до 55000 війська. Протягом серпня 1697 року Євген пробував нав'язати туркам бій в околицях фортеці Петроварадин, але османами, які намагаються почати облогу, відмовилися вступити в бій. У вересні османська армія вирушила на північ у спробі захопити фортецю Сегед.
 
У османській армії було мало угорської куруцької кінноти, якою завжди керував Імре Текеї, оскільки більшість угорців тепер воювали разом з австрійцями. У битві Текеї очолював османську кінноту.
 
== Битва ==
Після того, як до цісарців потрапив у полон Джафер-паша, турки відмовилися від облоги Сегеда, і султан вирішив повернутися на зимові квартири неподалік Тімішоара. Коли Євген дізнався про ці наміри, він вирішив нав'язати туркам битву.
[[Файл:Battle of Zenta.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Схема битви]]
11 вересня 1697 року османська армія підійшла до переправи через ріку Тиса поблизу Зенти, не знаючи про те, що цісарська армія була неподалік. Таким чином, Євгену вдалося заскочити ворога повністю зненацька і атакувати супротивника, що усе ще знаходиться в процесі форсування річки. Євген дозволив турецькійі кавалерії перейти на західний берег, а потім напав на турків у той час як їхня піхота йшла через тимчасовий міст. Коли гарматним вогнем міст був зруйнований, частина турецької армії опинилася відрізаною.
 
Після інтенсивного артилерійського обстрілу цісарські драгуни спішилися і пішли в атаку на турецький табір, що охороняв переправу. Османські війська відійшли за шанці, а далі до мосту, скупчившись на ньому та ставши ціллю цісарського гарматного вогню. На лівому фланзі цісарської армії атака відрізала турків від мосту. У той же час турки були атаковані і з фронту, і після жорстокого бою шанці навколо табору Османів були прорвані. Всередині табору почалася страшна різанина. Всього одна тисяча турків здолала втекли. Більше 10000 турків потонуло у Тисі. До 20000 турків було вибито на полі бою.
 
[[Файл:Prinz-Eugen-von-Savoyen1.jpg|міні|праворуч|200пкс|Принц [[Євген Савойський]]]]
Турки також втратили весь свій табір та артилерію, у тому числі 6 000 верблюдів, 5 000 волів, і 9 000 возів. Євген Савойський заробив репутацію славетного полководця, і австрійці пішли в рейд на Боснію, обложивши Сараєво. Але вже була надто пізня пора року, щоб обложити більші фортеці Темешвара чи Белграда.
 
== Наслідки ==
Битва під Зентою стала поворотним пунктом в боротьбі Австрії проти турків, а також основою [[Карловицький конгрес| Карловицького миру]] [[1699]], після якого баланс сил в Південно-Східній Європі значно змінився на шкоду Османської імперії. Але при цьому перемога під Зентою не була достатньо використана у військовому відношенні, оскільки через погані погодні умови цісарці утрималися від переслідування турків.
 
Рядок 48:
[[Категорія:Битви XVII століття|З]]
[[Категорія:Історія Європи]]
[[Категорія:Битви в Сербії]]
[[Категорія:1697]]