Чуйкевич Василь Никифорович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Sesa9393 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Othernames|Чуйкевич}}
'''Васи́ль Ники́форович Чуйке́вич''' - «дворянин»український гетьманіввійськовий Самойловичата ідержавний Мазепи,діяч родомв здоьу Полтавщини[[Гетьманщина|Гетьманщини]], військовий канцелярист (1689, 1697),господар господар[[Гадяцька фортеця|Гадяцького замку]], наказний полковник київський[[Київський (1701), реєнт Генеральної Військової Канцеляріїполк|Київського (1702)полку]], генеральний суддя другий (1706 — 1709).
 
== Біографія ==
Перейшов з [[Мазепа Іван Степанович|Мазепою]] до шведів, але під Полтавою, з кількома іншими старшинами, здався росіянам (1709) і був засланий до [[Сибір]]у, де прийняв чернецтво.
 
Василь Чуйкевич довго служив у [[Батурин|Батурині]] канцеляристом, мав дружні і родинні стосунки з впливовими урядовцями. Гетьман [[Іван Самойлович]] цінував свого канцеляриста, посилав його з відповідальними дорученнями в [[Москва|Москву]]. [[9 березня]] [[1679]] Чуйкевич інформував московських урядовців про взяття козацьким військом [[Переяслав-Хмельницький|Переяслава]] і [[Ржищів|Ржищева]].
Дружиною його сина '''Семена''' була Мотря Кочубеївна, дочка генерального судді Василя Кочубея, до якої сватався [[Іван Мазепа]].
 
Важливі дипломатичні місії виконував і за правління [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Так, на початку [[1692]] він привіз у Батурин царський указ, аби гетьман їхав у справі Соломона до Москви. У [[1697]] згадується вже як старший канцелярист, котрого наступного року Мазепа відрядив знову до царя з вимогою будувати морські судна
{{Bio-stub}}
 
{{text|«за скудностию в малороссийских краях лесов и за небытностию в их полках на то проторей».}}
 
Після смерті Тимофія Чуйкевича, господара [[Гадяцька фортеця|Гадяцького замку]], [[1702]] року [[Іван Мазепа]] призначив на цю відповідальну посаду брата померлого - Василя Чуйкевича. Господарем Гадяцького замку він пробув, очевидно, лише кілька місяців, бо вже того ж року отримав уряд реєнта генеральної канцелярії і виїжджав за вказівкою гетьмана визначати кордони нової слободи для стародубського полковника [[Миклашевський Михайло Андрійович |М. Миклашевського]].
 
У листі до [[Петро I|Петра І]] від [[24 березня]] [[1708]] Іван Мазепа повідомив царя, що тільки-но вручив
 
{{text|«судейство генералное Василько Чюйкевичю, которой прежде сего был реєнтом канцелярии войсковой».}}
 
Рішення Семена Чуйкевича, сина реєнта, одружитися у [[1707]] з [[Мотря Василівна Кочубей|Мотрею Кочубей]], напружило стосунки гетьмана з родиною Чуйкевичів. З доносу [[Василь Кочубей|В. Кочубея]] довідуємося, як гостро відреагували батьки на невдоволені репліки Мазепи з цього приводу і швидко прискорили вінчання молодих.
 
Хоч у [[1707]]—[[1708]] рр. Василь Чуйкевич мав усі підстави ображатися на свого зверхника (його сина Семена у зв’язку з доносом на деякий час заарештували і тримали під вартою), все ж він у вирішальний момент пішов з однодумцями на повстання проти Москви й залишався з мазепинцями аж до завершення [[Полтавська битва|Полтавського бою]]. Якщо [[Данило Апостол]] та [[Іван Сулима]], зневірившись після [[Батуринська трагедія|загибелі Батурина]] в успіхові справи, перейшли на царський бік, то генеральний суддя перебував в оточенні гетьмана до тієї хвилини, коли опір уже не мав ніякого сенсу.
 
За свідченням на допиті [[16 березня]] [[1709]] Василя Микифорова, Чуйкевич з К. Мокрієвським за кілька днів до цього привезли на [[Запорозька Січ|Запорозьку Січ]] «прелесныя письма», в яких повідомлялося, що цар ''«хочет весь народ малороссийский за Волгу реку загнать и ныне де московское войско будучи в здешних краях чинят разорение»''. Саме цей приїзд істотно вплинув на позицію запорожців і ''«оной де полковник Нестулей и все запорожское войско как конница, так и пехота превратилась на изменничью сторону»''.
 
Після Полтавського бою Василь Чуйкевич разом з багатьма старшинами здався переможцям. На допиті він виправдовувався тим, що Іван Мазепа наказав за ним наглядати і ''«имел на него Чуйкевича всегда суспицыю за сватов его покойного Кочубея и за миргородского полковника, о чем часто и словами ему напоминал и бунтовщиком против себя называл»''. І хоч останнє міг підтвердити Данило Апостол, активна участь генерального судді у збройному протистоянні проти [[Московія|Московії]] все ж не лишилась непоміченою. Чуйкевича не амністували. Разом з іншими мазепинцями він потрапив до [[Сибір|Сибіру]], де постригся в ченці. У монастир пішла і його дружина.
 
== Література ==
Рядок 14 ⟶ 30:
* ''Білокінь С.'' Чуйкевичі // {{ДІУ-2001}} — С. 1065.
 
{{Шаблон:Адміністрація Гетьманщини}}
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Козацька старшина]]
[[Категорія:Соратники та прибічники Івана Мазепи]]
[[Категорія:Руїна]]
[[Категорія:Українські державні діячі]]
[[Категорія:Генеральні писарі]]
[[Категорія:Персоналії:Батурин]]
[[Категорія:Персоналії:Київ]]
[[Категорія:Генеральні судді]]
[[Категорія:ПерсоналіїНаказні за алфавітомполковники]]