Чистокровний верховий кінь: відмінності між версіями

Чистокровний верховий кінь - — чистокровна порода верхових коней, виведена в [[Англія|Англії]].  Спочатку ці коні називалися англійськими скаковими, але з тих пір, як їх почали розводити практично у всіх країнах світу, було прийняте рішення змінити назву породи.

Коні чистокровної англійської породи не перевершені по жвавості, їх нормою вважається [[чвал]] зі швидкістю 1  км на хвилину. На коротких і середніх дистанціях (до 2800 м) сучасні чистокровні коні розвивають середню швидкість близько 60 км/год, на довгих дистанціях (понад 3000 м) вони скачуть зі швидкістю 55 км/год. Абсолютний рекорд швидкості серед англійської чистокровної породи належить чистокровному жеребцю Біч Рекіту, який у Мехіко на дистанції в 409,26 м (1/4 милі) розвинув швидкість 69,69 км/год. Брати участь у перегонах з чистокровними кіньми заборонено коням інших порід, оскільки будь-який чистокровний кінь значно сильніший і швидший за будь-якого іншого коня. Саме завдяки розвиненій і перевіреній системі скачок і тренінгу вдалося отримати породу чистокровна верхова. Можна сказати, що чистокровний кінь «народився на скачках». Вся будова тіла, внутрішня і зовнішня цього коня говорить про його призначення. Серце чистокровного коня більше й потужніше за серце коней інших порід, об'єм легенів більший. У спокої пульс чистокровного коня становить близько 60 ударів на хвилину. У момент жвавої скачки він зростає до 140 ударів на хвилину. [[Масть коня|Масті]] - — переважно гніда й руда, рідше бура, сіра і ворона. Чистокровним кінь вважається лише в тому випадку, якщо його батько і мати записані в племінну книгу і, відповідно, самі є чистокровними. Якщо ж у родоводі коня хоча б у десятому коліні виявиться кличка коня, який не відноситься до чистокровної породи, то ані самого коня, ані всіх його предків, висхідних до цього, не чистокровного коня, не визнають і в племінну книгу не занесуть. Крім цього, йому буде заборонено брати участь в усіх офіційних скачках. Таким чином, всі чистокровні коні протягом своєї трьохсотрічної історії жодного разу не зазнали приливу чужої крові. «За правилами тільки ті коні, родовід яких можна простежити до племінних жеребців і кобил, записаних у першому томі Дженераль Студбука, опублікованого в 1793 році, мають право вважатися чистокровними.» - — Ф. Тезіо «Розведення скакових коней».

Екстер'єр коня чистокровної верхової породи за довгих ліній характеризується квадратним форматом. Висота в холці 155-170 155—170 см.

Груди глибокі, довгі, середні завширшки, дуже просторі, з відхиленими назад ребрами. Корпус конусоподібний, звернений широким боком уперед. Живіт, за систематичного тренінгу - — сухорлявий.

Передні кінцівки сухі, з добре розвиненими суглобами і яскраво окресленими сухожиллями. Лопатка довга, косопоставлена, плечова кістка і підпліччя - — довгі, зап'ястя широке, добре розвинене. Зустрічається козинець (у різному ступені), а також клишоногість передніх ніг. Бабки у більшості довгі, нормального нахилу. Копита, як правило, невеликі, нормальної форми, з щільним рогом.

Родовід '''чистокровних верхових''' веде до трьох спільних предків, привезених до Англії з країн Сходу. Сьогодні серед вчених-гіпологів немає єдиної думки, до яких порід належали три жеребці, що стали родоначальниками унікальної скакової породи. Незважаючи на те, що в історії збереглися відомості про те, хто, звідки і яким чином привіз цих трьох жеребців в Англію, і що збереглися їх клички - — Дарлі-араб (Darley Arabian), Годольфін-араб чи бербер (Godolphin Arabian, Godolfin Borb) і Байєрлі-турок (Byerly Turk), з упевненістю сказати, що вони належали до арабської  (Дарлі, Годольфін) і турецької (Байєрлі) породи, сьогодні не можна. Але саме Дарлі, Годольфін і Байєрлі стали родоначальниками породи. До їх прямих нащадків, відповідно, рудого Екліпса (1764  р.н.), гнідих Метчема (1748  р.н.) й Герода  (1758  р.н.) і сягають сьогодні всі чистокровні коні світу. При виведенні породи проводився суворий відбір претендентів на плем'я.

Основним критерієм розведення чистокровних коней був результат біля фінішного стовпа - — це дозволило за 300 років вивести найдосконалішу за всіма параметрами породу коней. У племінну книгу з 1793 року вносяться тільки прямі нащадки цих жеребців. Привносити кров коней інших порід заборонено.

Особливу роль у розвитку в нової породи жвавості зіграв рудий жеребець Екліпс, онук Дарлі. Свою кличку (Eclips) він отримав за те, що народився в день сонячного затемнення 1 квітня 1764 року. І хоча дідом його був знаменитий східний жеребець Дарлі, в його родоводі було не менше 15 коней, чиє походження було сумнівним. Зовні цей жеребець також не відзначався красою - — зад його був трохи вище загривка, тож вершникові сидіти на ньому було не дуже зручно. Скакав він, морду опускаючи майже до самої землі, через що неодноразово його жокеї перелітали через його голову. Однак пам'ять про цього скакуна збереглася. «Екліпс перший, інші - — ніде», - — говорить англійське прислів'я. Екліпс 11 разів отримував «Королівський кубок» - — приз найкращому коню Об'єднаного Королівства. Протягом 23 років Екліпс брав участь у 26 (у 18-ти за іншими джерелами) скачках і жодного разу не зазнав поразки. Більш того, жоден з його суперників навіть не зміг прийти на фініш близько від нього. На початку його кар'єри на аукціоні за нього заплатили 75 фунтів стерлінгів, після смерті видатного жеребця скелет його був проданий за тисячу фунтів стерлінгів. При розтині відкрився секрет непереможності Екліпса - — серце його було більшим, ніж у будь-якого іншого коня його розміру і ваги - — 6,3  кг проти 5  кг. 344 нащадка Екліпса (мається на увазі, діти й онуки) виявилися видатними скакунами. Сьогодні велика частина ліній чистокровних коней сходить саме до Екліпса. Сучасна ергономіка пояснює феномен Екліпса «ефектом жаби»: при високому плоскому крупі збільшується стегно і подовжується стрибок. Випрямлений плече-лопатковий суглоб вкорочує передні ноги. Сила інерції при довгому стрибку змушує голову рухатися вперед, тому вона «моталася» у Екліпса між передніми ногами. Генетики, намагаючись вивести «ген жвавості», прийшли до висновку, що кістки, хрящі та сухожилля у Екліпса були міцніше в 3 рази, ніж у звичайних коней. Це і дозволяло йому обходитися без травм, пересуваючись таким ризикованим чином. 

У 1793 році був виданий перший том племінної книги породи. Вже у першому томі вперше з'явилася заборона на внесення коня до книги, якщо він у своєму родоводі має хоча б одного предка в будь-якому поколінні, який не вів би до Екліпса, Герода або Метчема. У 1821 році порода була визнана офіційно. Незабаром в XIX столітті були прийняті практично всі ті правила участі коней у скачках, які є дійсними і до сьогодні. Ці правила були розроблені з урахуванням фізіології і темпераменту чистокровного коня. Жокеї стали стояти на коротких стременах над спиною коня, щоб не ускладнювати його рухів, вага жокеїв і всієї амуніції була жорстко регламентованою (не більше за 60 кг). Скачки почали швидко поширюватися Європою, потім з'явилися перші скачки в США, Австралії, Новій Зеландії, Канаді, країнах Південної Америки. Усюди скачки проводилися за єдиними правилами і суворо велися племінні книги чистокровної верхової породи. Тривалий час центром розведення чистокровного коня все ж залишалася Англія. Але незабаром з'явилися видатні коні у Франції і Німеччині, в Італії, в США і Австралії. До середини XX століття вже складно було назвати Англію провідною скаковою державою. Класичні англійські скачки на найстаріших іподромах залишаються в числі найважливіших у світі, однак великі скакові призи стали проводитися і у Франції, і в США, і в Австралії. Пізніше до них приєдналися країни Близького Сходу, а також Південно-Східна Азія - — Гонконг і Сінгапур. Сьогодні скачки на чистокровних верхових конях проводяться практично в будь-якій країні світу. Лише найпівнічніші країни, такі як Фінляндія, Норвегія, Швеція, не проводять на своїй території скачок - — клімат цих країн не сприяє стрибкам на теплолюбних чистокровних конях. Але і в цих країнах розводять чистокровних коней - — здебільшого в якості покращувачів інших порід верхових коней. Сьогодні найкращих чистокровних коней, які претендують на перемогу в будь-якому міжнародному призі, розводять в Англії, Ірландії, Франції, США, Канаді, країнах Арабського Сходу. Незважаючи на величезну кількість у світі племінних ліній, в породі виділяється одна, найбільша лінія. Родоначальником її став жеребець Неарко (Фарос - — Ногара 1935), народжений в Італії в стайні одного з найкращих скакових конярів Федеріко Тезіо. Цей жеребець з успіхом скакав у себе на батьківщині, а також в деяких інших країнах. Після завершення скакової кар'єри став виробником. Сьогодні його лінія розвивається через синів Назруллу (від видатної кобили Мумтаз Бегюм) і Неарктика (від Леді Анджели). Значна частина сучасних переможців найбільших скачок, незалежно від країни народження, є представниками саме цієї лінії.

Чистокровні коні використовуються в конярстві практично всіх країн, як покращувачі інших порід коней, причому не тільки верхового напрямку, а й упряжного, і робочого, і місцевих коней. Так, наприклад, упряжні стандартбредні коні, виведені для перегонів риссю й інохіддю, ведуть до чистокровного скакового жеребця Месенджера, який ніколи не бігав, а виступав на скачках. Французькі рисаки, які також були виведені для перегонів, ведуть до жеребця Янга Реттлера, один із батьків якого був чистокровним. Орловські рисаки піддавалися схрещуванню з чистокровними кіньми й у наш час. Здебільшого вплив скакової крові на орловську породу відбувся через рідних братів Фортунато 1973  р.н. і Фагота 1980  р.н. (Піон - — Фабула). Їхня мати, кобила Фабула, була чистокровним конем по батькові. Сьогодні нащадки цих жеребців успішно змагаються з чистопородними орловськими рисаками і показують відмінну жвавість на рисі.

В Аргентині розводять знаменитих поло-поні - — невеликих коней, яких використовують для гри в поло. Як правило, ці невеликі, рухливі, верткі коні, здатні рвонути з місця на повній швидкості і так сам різко зупинитися, повернути в будь-яку сторону, виходять при схрещуванні місцевої аргентинської породи криольйо з чистокровними кіньми, а також при різноманітних схрещуваннях їхніх нащадків. Практично всі верхові породи поліпшувалися за допомогою скакових коней, і час від часу відбувається таке схрещування, щоб не втратити зростання, пропорції, а найголовніше, силу і жвавість, яку дають ці коні. Без скакових коней не було б класичних видів кінного спорту, що входять до Олімпійських ігор - — конкуру, виїздки та триборства. Самі скакові коні через гарячий темперамент рідко беруть участь у виїздках, не мають таких стрибкових здібностей, які потрібні в конкурі вищого класу, частіше скакові коні є учасниками кінного триборства, де потрібна перш за все швидкість, витривалість і хоробрість. Але, тим не менш, без підливу скакової крові не було б тих великих, ставних і потужних коней спортивних (теплокровних і напівкровних) порід, які є основними учасниками цих видів кінного спорту. Час від часу селекціонери, які працюють з цими кіньми, роблять вливання скакової крові в породу, щоб зберегти на рівні зріст, пропорції тулуба, жвавість і силу. Без цього всі ці коні поступово почнуть деградувати. Причому, якщо в запряжних і робочих породах селекціонери намагаються доливати скакову кров через кобил, то в спортивних породах зазвичай використовуються чистокровні жеребці. Найвідомішим чистокровним виробником у спортивних породах став жеребець Ледікіллер, що заснував цілу лінію в голштинській породі, яка сьогодні є однією з найбільших. Велику роль також зіграв у  російській будьонівській породі куплений в Англії чистокровний жеребець Рауфбольд (Олеандр - — Рейхенбах 1940), який також заснував цілу лінію в породі. Клички прямих нащадків цього жеребця в будьонівській породі йдуть на букву «Р», серед його нащадків такі конкурні коні, як Ребус, який виступав під кличкою Пасс Оп за бразильську збірну. У родоводах коней всі присутні чистокровні предки завжди позначені символами ХХ, які стоять після клички. Феномен чистокровних коней полягає в тому, що без них багато порід не можуть існувати, а вони самі більше 300 років виводяться зовсім без вливу іншої крові і не тільки не деградують, а й покращують свої показники в жвавості.

Основним призначенням чистокровного коня є скачки - — гладкі доріжками іподрому і бар'єрні (стипль-чези і кроси) доріжками іподрому або поля. Через свій вибуховий характер, надмірну енергійність вони не годяться для простих любителів коней. Цим коням потрібна щоденна розрядка чвалом і рука майстра, інакше наслідки можуть бути непередбачуваними. Крім скачок деяких зі скакових коней використовують спортсмени, які займаються триборством, а англійці використовують цих коней у традиційній для них полюваннях на лисиць. Велика кількість коней, які не виявили себе в скачках, йде в покращувачі величезної кількості інших порід, і це теж призначення чистокровного коня.

* [[Фризький кінь]]<div>
* [[Андалузький кінь]]</div>

* ''Камбегов Б., Балакшин О., Хотов В.'' Лошади России. Полная энциклопедия. &nbsp;— М.: РИЦ МДК, 2002.

* ''Акимушкин И.'' Мир Животных. Насекомые. Пауки. Домашние животные. &nbsp;— М.: «Мысль», 1995.

* ''Ливанова Т.'' Лошади. &nbsp;— М.: АСТ, 2001.