Софійський собор (Константинополь): відмінності між версіями

Візантійський імператор [[Юстиніан]] через сорок днів після пожежі 13 січня 532 року наказав збудувати на тому самому місці нову церкву Святої Софії, яка б стала прикрасою столиці імперії і виразом її величчя<ref name="усп331">{{книга |автор = Успенский Ф. И. | заголовок = История Византийской империи VI-IX веков |місце = М. |видавницто = Мысль | рік = 1996 |сторінки=331 | isbn = ISBN 5-244-00838-2}}</ref>. Існує легенда, що план будівлі імператору Юстиніану вручили [[ангел]]и, коли той спав. Після проведення планувальних робіт імператор призначив математика [[Анфімій Траллський|Анфімія Траллського]] та знаменитого архітектора і статиста [[Ісидор Мілетський|Ісидора Мілетського]] відповідальними за виконання проекту. Раніше вони вже звели [[Церква Святих Сергія і Вакха|Церкву Святих Сергія і Вакха]] у Константинополі. Будівництво храму тривало 5 років (на ті часи рекордно короткий термін), щодня працювало близько 10 тисяч робітників<ref name="усп331"/>. Для будівництва використовували найкращий будівельний матеріал, [[мармур]] привозили з Проконніса, [[Нумідія|Нумідії]], Каріста та [[Ієраполіс]]а. Також до Константинополя звозилися архітектурні елементи стародавніх споруд (наприклад, з [[Рим|Риму]] доставлені вісім порфірових колон, взятих з Храму Сонця, а з [[Ефес]]а вісім колон із зеленого мармуру&nbsp;— [[фенгіт]]у). Крім мармурових прикрас Юстиніан, бажаючи надати храму небувалий блиск і розкіш, використав для його оздоблення [[золото]], [[срібло]], [[слонова кістка|слонову кістку]]<ref>{{книга | автор = Савваитов П.И. |заголовок = Путешествие новгородского архиепископа Антония в Царьград |місце = СПб |рік = 1872| сторінки=73}}</ref>.

 

 

Вже з моменту спорудження за церквою закріпилась назва «велика»<ref>{{книга |автор = Robert S. Nelson |заголовок = Hagia Sophia, 1850-1950: Holy Wisdom Modern Monument |місце = Chicago |видавництво = University of Chicago Press |рік = 2004 |сторінки = 10|ISBN = 0226571718}}</ref>. Для здійснення богослужінь у соборі використовувалася численні дорогоцінні [[священні посудини]]. Для виготовлення дорогоцінного престолу собору, за повідомленням [[Дорофей Монемвасійський|Дорофея Монемвасійського]], використали «''злато, срібло, мідь, електр, залізо, скло, камені чесні багато, яхонти, смарагд, бісер, касідер, магніт, он(ікс)ій, алмази й інша до семидесяти двох різних речей''»<ref>Цитируется по {{книга| відповідальний= Л.В.Алексеев| заголовок= Крест - хранитель всея Вселенныя : История создания и воссоздания креста преподобной Евфросинии, игумении Полоцкой |посилання= http://polotsk.nm.ru/hram3_1.htm#up |місце= Минск| видавництво= Вестник Белорусского Экзархата |рік= 1996| сторінок= 126}}</ref>. Штат [[церковнослужитель|церковно-]] і [[священнослужитель|священнослужителів]] собору при Юстиніані був розрахований на 525 особи: 60 [[священик]]ів, 100 [[диякон]]ів, 40 [[дияконісса|дияконіс]], 90 [[іподиякон]]ів, 110 [[читець (клірик)|читців]], 25 співочих і 100 придверних<ref>Новелли Юстиніана 3. гл. 1.</ref>. В добу правління імператора [[Іраклій I (візантійський імператор)|Іраклії І]] штат розрісся до 600 осіб<ref>{{книга |автор = Успенский Ф. И. | заголовок = История Византийской империи VI-IX веков |місце = М. |видавництво = Мысль | рік = 1996 |сторінки=335 | isbn = ISBN 5-244-00838-2}}</ref>. Згідно з сорок третьою [[Новели Юстиніана|Новелою Юстиніана]] від кожної торгово-ремісничій корпорації виділялася певна кількість майстерень (ергастирії), доходи від яких йшли на потреби храму Святої Софії.

[[Файл:Apse mosaic Hagia Sophia Virgin and Child.jpg|міні|200пкс|Мозаїчне зображення Богородиці в [[апсида|апсиді]]]]

 

 

=== Мозаїка апсиди ===

|Image:Empress loge Hagia Sophia 2007 002.jpg|The Loge of the Empress. The columns are made of green Thessalian stone.

|Image:Marble jar Hagia Sophia 2007 001.jpg|Lustration urn from [[Pergamon]]

|File:Istanbul.Hagia Sophia052.jpg|The wishing column

}}