Сальвінія плавуча: відмінності між версіями

'''Сальвінія плаваюча''' (''Salvinia natans'') — невелика плаваюча [[Папоротеподібні|папороть]], поширена від [[Північна Африка|Північної Африки]] та [[Південна Європа|Південної Європи]] до [[Азія|Азії]]. У помірному кліматі вид зустрічається спорадично. У південних регіонах утворює великі масиви площею до 800–1000 м² із щільністю 100–1200 особин на 1 м². Водна папороть сальвінія плаваюча належитьНалежить до однорічних рослин-гідрофітів із літньо-зеленим феноритмотипом. З настанням осінніх холодів вегетативна вегетативні органи рослини поступово відмирають. Вид розповсюджений у мезо-евтрофних і евтрофних прісноводних замкнутих або слабопроточних водоймах, котрі добре прогріваються. Має розгалужене стебло завдовжки від 3 до 8 см, яке часто утворює відгалудження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від материнської рослини. Містить у вузлах стебла по три ваї, з яких дві – цілокраї плаваючі, третя – розсічена на 9–14 долей, занурена у воду, виконує функцію кореня, і, водночас, містить асиміляційні тканини, хлоропласти яких активно фотосинтезують, принаймні на початкових етапах вегетації рослини в травні та червні. Плаваючі ваї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці із щетинистими білими трихомами, на нижньому – з бурими волосками. Поверхня плаваючої [[Вайя|Вайї]] вкрита великим числом [[гідрофобний ефект|гідрофобних]] волосківтрихом, завдяки яким рослина практично не змочується водою. іПлаваючі тримаєтьсяваї сальвінії можуть зберігати кілька тижнів шар повітря на своїй поверхні, знаходячись внаслідок тих чи інших причин під водою. В кінці літа біля основи занурених вай розвиваються кулеподібні, зібрані в групи по 4-5 штук спорокарпії (соруси), які восени після відмирання стебла занурюються на дно. Корінева система у рослини відсутня.

Сальвінія плаваюча існує на межі повітряного й водного середовищ і характеризується відмінною будовою плаваючих [[Гетерофілія|Гетерофілією]] і занурених у воду фотосинтезуючих органів. Рослина формує занурені у воду вайї досить специфічної анатомічної будови, котрі за морфологією більше нагадують корені, однак [[Nathanael Pringsheim|Натаніелем Прінсгеймом]] (1883) та пізнішими дослідженнями Джудіт Кроксдейл (1978, 1979, 1981) чітко встановлено, що вони закладаються апікальною меристемою стебла, як одна з трьох листових бруньок (примордіїв) на кожному вузлі (кільці-мутовці) стебла. Два листові примордії розвиваються у плаваючі ваї, а третій формує розсічену на багато сегментів коренеподібну структуру. В західній науковій літературі є загальноприйнятим фактом є те, що занурені органи у представників роду Salvinia є фактично видозміненими листками.