Зигмунт Глогер: відмінності між версіями

[[1867]] року Зигмунт розпочав співпрацю із виданням «[[Варшавська Бібліотека]]», де видав [[етнографія|етнографічні]] праці (''Kilka słów o podaniach z okolic Tykocina; Kupalnocka. Stary zwyczaj palenia Sobotek pod nazwą Kupalnocki'')<ref name="Adamiec"></ref>. Наступного [[1868]] року він поступив до [[Краківський університет|Краківського університету]], де студіював [[історія|історію]] та [[археологія|археологію]]. Там Глогер познайомився із [[Вінцент Поль|Вінцентом Полем]] та [[Оскар Кольберг|Оскарем Кольбергом]], які заохочували його до історико-етнографічних досліджень<ref name="Adamiec"></ref>. Молодий вчений трактував [[етнографія|етнографію]] як одну зі [[спеціальні історичні дисципліни|спеціальних історичних дисциплін]], широко використовував в дослідженнях історико-порівняльний метод<ref name="Зіневич">Зіневич, Н.&nbsp;О.&nbsp;Ґлогер Зигмунт // [[Енциклопедія історії України]].&nbsp;— Київ{{К.}}: [[Наукова думка]], 2004.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С.269&nbsp;— 270269—270.</ref>. Досліджував звичаї [[поляки|поляків]], [[литовці]]в та [[українці]]в Підляшшя.

[[1872]] року Зигмунт став мешкати в родинному маєтку в [[Старий Єжев|Єжеві]] [[Білостоцький повіт (Російська імперія)|Білостоцького повіту]]. Там він зібрав велику [[Бібліотека|бібліотеку]], а також створив [[архів]] старовинних документів[[документ]]ів та археологічну колекцію. Глогер контактував практично з усіма науковцями-гуманітаріям свого часу. Він проводив етнографічні та археологічні експедиції пона всіх землях колишньої [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], був активістом у галузі аграрної освіти. Зигмунт був членом Історичної комісії [[Академія знань|Академії знань]] в [[Краків|Кракові]], радником комітету [[Кредитне земське товариство в Царстві Польському|Кредитного земського товариства]] у Варшаві, а також першим президентом [[Польське краєзнавче товариство|Польського краєзнавчого товариства]]<ref name="Adamiec"></ref>.

[[1883]] року Зигмунт одружився із Олександрою Єльською, з [[білоруси|білоруського]] [[шляхта|шляхетського]] роду.

Останню частину свого життя Глогер провів у [[Варшава|Варшаві]], де й помер [[16 серпня]] [[1910]] року. Свою унікальну колекцію, яку він збирав 40 років, вчений заповів Етнографічному товариству, Краєзнавчому товариству, Товариству громадських бібліотек у Варшаві, а також [[Музей промисловості та сільського господарства|Музею промисловості та сільського господарства]]<ref name="Adamiec"></ref>. Поховали Глогера на [[Повонзківський цвинтар|Повонзківському цвинтарі]] у Варшаві.

{{poland-bio-stubrefend}}