Кардинал Рішельє: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →top: шаблон замінюється скриптом |
|||
Рядок 59:
Навколо цих фігур кристалізувалися різні угрупування бунтівних придворних. Рішельє відповідав на всі кидані йому виклики з найбільшою політичною майстерністю і жорстоко їх пригнічував. У 1626 році центральною фігурою в інтризі проти кардинала став молодий маркіз де Шале, який поплатився за це життям.
[[Файл:Portrait of the cardinal Richelieu (1585-1642) of Bernini.JPG|thumb|Бюст кардинала Рішельє роботи Берніні]]
Сам король відчував себе знаряддям в руках кардинала і, мабуть, не без співчуття віднісся до останньої спроби скинути Рішельє — до змови Сен-мара. Всього за декілька тижнів до своєї смерті в 1642 році Рішельє розкрив останню змову, центральними фігурами якої
Цього дня король Людовик XIII востаннє пообіцяв відправити свого міністра до відставки, і по всьому Парижу рознеслися чутки, що королева-мати отримала перемогу над своїм ворогом. Проте Рішельє вдалося добитися аудієнції короля, і до настання ночі всі його повноваження були підтверджені, а дії санкціоновані. «Обдуреними» виявилися ті, хто повірив помилковим чуткам, за що і поплатилися смертю або вигнанням.
Опір, що виявлявся в інших формах, зустрічав не менш рішучу відсіч. Попри свої аристократичні пристрасті, Рішельє скрушив бунтівну провінційну знать, наполягаючи на її покірності королівським офіційним особам. У 1632 році він добився виголошення смертного вироку за участь у заколоті герцогові де Монморансі, генерал-губернатору Лангедоку, якого направила проти Рішельє саме Марія Медічи, і одному з найблискучіших аристократів. Рішельє заборонив парламентам (вищим судових органам у містах) ставити під сумнів конституційність королівського законодавства.
| |||