Вікіпедія

Монастир святої Катерини: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 14:
'''Монастир Святої Катерини''', також '''Синайський монастир''' ({{lang-el|Μονὴ τῆς Ἁγίας Αἰκατερίνης}}, {{lang-ar|دير سانت كاترين}}) — один з найдавніших, безперервно діючих християнських монастирів у світі. Заснований в IV столітті в центрі [[Синайський півострів|Синайського півострова]] біля підніжжя [[Синай (гора)|гори Синай]] (біблійна Хорив). Оборонна будівля монастиря зведена за наказом імператора [[Юстиніан I|Юстиніана]] в VI столітті. Насельниками монастиря в основному є [[греки]] православного віросповідання.
 
Спочатку іменувався монастирем [[Преображення]] або монастирем [[Неопалима Купина|Неопалимої Купини]]. З XI століття у зв'язку з поширенням шанування [[Свята Катерина|святої Катерини]], мощі якої були знайдені сінайськихсинайськими ченцями в середині VI століття, монастир отримав нову назву — монастир Святої Катерини.
 
У [[2002]] році монастирський комплекс був включений [[ЮНЕСКО]] в список об'єктів [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини]].
Рядок 21:
=== Заснування ===
[[Файл:Fabri sinai schedel (detail).jpg|міні|200пкс|Мініатюра [[Фелікс Фабер|Фелікса Фабера]], [[1508]] рік]]
Починаючи з III століття, ченці почали селитися невеликими групами навколо гори Хорив&nbsp;— біля Неопалимої купини, в оазисі Фаран (Ваді Фіран) та інших місцях південного Синая.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 7</ref> Перші ченці в тій місцевості були головним чином [[пустельник]]ами, що живуть поодиноко у печерах. Лише в святкові дні відлюдники збиралися біля Неопалимої купини, для здійснення спільного Богослужіння. Чернече життя цього періоду описав у V столітті учень [[Іоанн Златоуст|Іоанна Златоуста]], колишній [[префект]] [[Константинополь|Константинополя]]&nbsp;— [[Ніл Синайський|святий Ніл]], чиї праці досі вивчають священики, ченці й віруючі: «Одні куштували їжу тільки у недільні дні, інші&nbsp;— двічі на тиждень, інші&nbsp;— через дві доби… Кожної неділі всі вони з різних місць збиралися в одну церкву, цілувалися, причащалися Святих Тайн, і розмовами про спасіння душі втішали і заохочували один одного до високих подвигів».<ref>[http://palomnic.org/sz_sr/dyx_fil/sin_rus/ П'ятницький Ю. СінайСинай, Візантія, Русь.]</ref>
 
У період правління [[Костянтин Великий|імператора Костянтина]] в [[330]] році ченці Синая звернулися до його матері [[Свята Олена|святої Олени]] із проханням про будівництво біля Неопалимої купини маленької церкви, присвяченої Богоматері, а також вежі для притулку ченців на випадок набігів кочівників. Прохання ченців було задоволено, і прочани кінця IV століття повідомляли, що на Синаї вже була процвітаюча громада ченців, яка приваблювала віруючих з різних місць [[Візантія|Візантійської імперії]]. У розповіді про святі місця Сходу, написаній наприкінці IV знатної паломницею Сільвією, повідомляється і про чернечу громаду, що утворилася навколо Неопалимої купини.<ref>[http://palomnic.org/xm/history/4_vek/ Паломництво Святими місцями кінця IV століття]</ref>
Рядок 27:
=== Доба Юстиніана ===
[[Файл:El Greco 043.jpg|міні|200пкс|Монастир Святої Катерини, [[Ель Греко]], сер. 16 століття]]
Подальший поштовх до розвитку монастир отримав в VI столітті, коли імператор [[Юстиніан I]] наказав побудувати могутні фортечні стіни, які оточили попередні споруди святої Олени, і церкву, що збереглася досі, а також направив на СінайСинай солдатів для захисту ченців. Про будівництво доби Юстиніана свідчить його сучасник [[Прокопій Кесарійський]].
 
Над головною монастирською брамою зберігся напис: «З фундамента споруджений цей священний монастир Сінайськійна Синайській горигорі, де [[Бог]] говорив до [[Мойсей|Мойсея]], смиренним царем ромеїв Юстиніаном на вічну згадку про нього і його дружину [[Феодора (свята імператриця)|Феодору]]. Закінчено після тридцятого року царювання його. І поставлено в ньому [[ігумен]]а на ім'я Дула в літо від Адама 6021, від Христа ж 527».<ref>[http://www.pravoslavie.ru/cgi-bin/sykon/client/display.pl?sid=343&did=613&do_action=viewdoc Православні святині Сходу. Паломництво на СінайСинай]</ref> Виходячи з цього напису російський вчений єпископ [[Порфирій (Успенський)]] датував закінчення будівництва монастиря [[557]] роком.<ref>Юстиніан став імператором в 527 році, відтак тридцятим роком його его правління є 557 рік, названий роком завершення будівництва.</ref>
 
Згідно з «Хронікою» [[Євтихій Олександрійський|Євтихія Олександрійського]], для захисту та обслуговування монастиря імператор перселив на СінайСинай двісті сімей з [[Понт (Мала Азія)|Понту]] Анатолійського та [[Александрія|Александрії]].<ref>[http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=6 The bedoin and the Holy Monastery of Sinai]</ref> Нащадки цих переселенців утворили Сінайськесинайське бедуїнське плем'я ''джабалія''. Незважаючи на навернення в [[іслам]], що відбулося в VII столітті, вони продовжують жити в околицях монастиря і займатися його обслуговуванням.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь Святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 44</ref>
 
До кінця VII століття монастир належав Фаранській єпархії та очолювався [[ігумен]]ом у сані [[архієпископ]]а (про давність СінайськоїСинайської архієпископії свідчать матеріали [[Халкідонський собор|Халкідонського собору]], де в «Чині митрополій і архієпископського апостольського престолу [[Єрусалим|Святого Граду]]» на 24 місці згадується архієпископія «гори СінайСинай»). У [[681]] році, коли єпископ Фаранський був позбавлений кафедри за [[Монофеліти|монофелітство]], єпископська кафедра була перенесена в монастир, і його ігумен став єпископом Фарану. Трохи пізніше в його підпорядкування перейшла єпархія Райто.<ref>[http://www.krotov.info/history/20/1960/robe_001.html Рональд Робертсон. Східні християнські церкви]</ref> На початку VIII століття всі християни Синайського півострова перебували під юрисдикцією Синайського архієпископа.
 
=== Арабське і турецьке завоювання ===
[[Файл:Icon Iakovos Moskos.jpg|міні|250пкс|Ікона із зображенням монастиря, 18 століття]]
Монастир в період арабського завоювання СінаяСинаю в [[625]] році направив делегацію до [[Медіна|Медіни]], аби заручитися заступництвом [[пророк]]а [[Мухаммед|Мухаммеда]]. Копія отриманої ченцями охоронної грамоти — [[Фірман Мухаммеда]] ([[1517]]; оригінал зберігається в [[Стамбул]]і, куди він був витребуваний у монастиря султаном [[Селім І Грізний|Селімом I Грізним]]), виставлена в монастирі, проголошує, що [[мусульмани]] будуть захищати монастир, а також звільняють його від сплати податків <ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б. г., с. 10</ref>. [[Фірман]] був написаний на шкірі газелі [[Арабська абетка|куфічним письмом]], скріплений відбитком руки Мухаммеда <ref>[http://www.otechestvo.org.ua/main/20066/1305.htm Маковеєв О. Синайський монастир і Фірман Мухаммеда]</ref>.
 
Втім, незважаючи на отримані привілеї, кількість ченців почала скорочуватися і до початку IX століття їх залишилося всього 30. Із поширенням в Єгипті [[іслам]]у в монастирі з'являється [[мечеть]], що збереглася досі.
Рядок 46:
 
=== Сучасний етап ===
Монастир Святої Катерини є центром автономної [[Синайська православна церква|СінайськоїСинайської православної церкви]], яка, окрім цієї обителі, володіє тільки низкою монастирських подвір'їв: 3 в Єгипті і 14 поза Єгиптом&nbsp;— 9 в [[Греція|Греції]], на [[Кіпр]]і 3, 1 в [[Ліван]]і та 1 в Туреччині ([[Стамбул]]).<ref>[http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=198 The Holy Monastery of Sinai’s Dependencies Out of Egypt]</ref>
 
Ігуменом монастиря є [[архієпископ Синайський]]. Його [[Хіротонія|висвячення]] з VII століття здійснює [[Єрусалимська Православна Церква|єрусалимський патріарх]], під юрисдикцію якого монастир перейшов в [[640]] році, через що виникли після завоювання Єгипту мусульманами труднощі у спілкуванні з [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольським патріархатом]] (офіційно автономія від Константинопольського патріархату була отримана тільки в [[1575]] році і підтверджена в [[1782]] році).
Рядок 79:
Каплиця присвячена [[Благовіщення|Благовіщенню]] і прикрашена іконами, присвяченими цьому святу. У апсиді каплиці збереглося мозаїчне зображення хреста X століття. Також є ікона Богородиці з немовлям Ісусом на руках, що сидить у центрі [[Неопалима Купина|Неопалимої Купини]].
 
Каплиця має престол, розташований не як завжди над мощами святих, а над корінням Купини.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 24</ref> Для цієї мети кущ був пересаджений в декількох метрах від каплиці, де продовжує рости далі. У каплиці немає іконостасу, який приховує вівтар від віруючих, і паломники можуть бачити під престолом місце, де росла Купина. Воно позначено отвором у мармуровій плиті, закритій срібним щитом з карбованими зображеннями палаючого куща, Преображення, Розп'яття, [[євангеліст]]ів, святої Катерини і самого Синайського монастиря. На плиті зберігся грецький напис XIII століття: «Пом'яни, Господи, раба Твого, смиренного Гавриїла Оріпсая, архієпископа святої гори СінайСинай у Святій Купині».<ref>Алфеева В.&nbsp;А.&nbsp;Паломничество на Синай. М., Крутицкое Патриаршее подворье, 1998.</ref> Літургія у каплиці відбувається щосуботи.
 
=== Інші будівлі ===
Рядок 99:
 
=== Бібліотека ===
Монастирська бібліотека була створена тільки [[1734]] року за архієпископа Никифора,<ref>Порфирий (Успенский). Первое путешествие в Синайский монастырь в 1845 году. Спб., 1856. С. 148</ref> до того часу робіт з вивчення книг і рукописів не проводилося. Російський паломник А. Уманець, який відвідав монастир у [[1843]] році, писав, що книги зберігаються у невеликій кімнаті в цілковитому безладі. Такий стан сприяв розграбуванню зібрання, зокрема з монастиря був вивезений [[СінайськийСинайський кодекс]], один з найдавніших текстів [[Біблія|Біблії]].
 
До найцінніших манускриптів бібліотеки монастиря належать:
 
[[Файл:Sinaiticus text.jpg|міні|200пкс|[[СінайськийСинайський кодекс]]]]
 
* Дванадцять сторінок одного з найдавніших текстів Біблії&nbsp;— [[СінайськийСинайський кодекс|СінайськогоСинайського кодексу]] (IV століття), який був вивезений з монастиря в Росію 1859 року;<ref>Августин (Никитин), архимандрит. Русские паломники у христианских святынь Египта. СПб., 2003. С. 197. ISBN 5-7654-2593-3</ref>
* [[Сирійський кодекс]] V століття;
* Десять аркушів унціального манускрипту VI століття [[грецька мова|грецькою мовою]] з текстом [[Євангеліє від Матвія|Євангелія від Матвія]] (Кодекс 074);
Рядок 113:
У монастирі зберігаються 3304 манускрипти і близько 1700 сувоїв. Дві третини написані грецькою мовою, інші арабською, сирійською, грузинською, вірменською, коптською, ефіопською і слов'янськими мовами. Крім цінних манускриптів у бібліотеці зібрані також 5&nbsp;000 книг, деякі з яких відносяться до перших десятиліть друкарства. Крім книг релігійного змісту в бібліотеці монастиря зберігаються історичні документи, грамоти із золотими і свинцевими печатками [[Візантійські імператори|візантійських імператорів]], патріархів і турецьких султанів.
 
У [[2005]] році було оголошено про будівництво в монастирі спеціального сховища для цього зібрання<ref>[http://www.mitropolia-spb.ru/rus/conf/znambibl03/5fionin.shtml Історія відкриття СінайськогоСинайського кодекса]</ref> замість книгосховища, побудованого в [[1951]] році у південній монастирської стіни.
 
=== Зібрання ікон ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Монастир_святої_Катерини