Сапсан: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
Рядок 108:
 
Сапсани [[моногамія|моногамні]]; пари зберігаються протягом багатьох років. Даному виду, незалежно від способу життя, також притаманна прихильність до певної гніздової території, яка зберігається в декількох поколінь птахів протягом тривалого часу<ref name="RIZ"/>,&nbsp;— наприклад, на невеликому острові біля узбережжя [[Уельс|Вельса]] дослідники зафіксували кам'янистий відріг, на якому постійно кублилися птахи, починаючи, принаймні, від [[1243]] року<ref name="WDNR"/>. Початок сезону розмноження припадає на квітень-червень; північні популяції, як правило, розмножуються пізніше<ref name="Gooders1995">{{cite book| author = John&nbsp;Gooders | year = 1995 | title = Pocket Guide Birds of Britain and Ireland | publisher = Larousse | isbn = 978-0752300160}}</ref>.
 
 
 
Зазвичай першим до місця майбутнього гнізда прилітає самець; закликаючи самку, він виконує різні повітряні піруети: кружляє по спіралі, раптово пірнає або перекидається<ref name="USFishWildlifeService1995"/>. Якщо самка врешті сідає на невеликій відстані від самця, це означає, що пару сформовано. Птахи, які сидять поруч, можуть уважно розглядати один одного, чистити своєму партнерові пір'я або обгризати кігті<ref name="Dewey2002"/>. Крім того, в процесі залицяння самець часто годує самку, нальоту передаючи їй спійману ним здобич. Приймаючи їжу від самця, що знаходиться згори, самка в повітрі перевертається догори ногами. У гніздовий період сапсани ретельно боронять свою територію та дуже агресивно налаштовані проти прибульців. Відстань між сусідніми гніздами майже ніколи не менше 1&nbsp;км, навіть у районах з великою щільністю популяцій<ref name="Blood2001">{{cite web|author=Blood,&nbsp;D. & Banasch,&nbsp;U.|year=2001|url=http://www.hww.ca/hww2.asp?id=60|title=Hinterland Who’s Who Bird Fact Sheets: Peregrine Falcon|accessdate=2008-04-09|deadurl=404}}</ref>, складаючи зазвичай 2-6 км<ref name="ecoclub"/>. Така територія, включно з водними просторами, необхідна птахам для забезпечення нормальної життєдіяльності в період розмноження (перш за все, для годівлі). Всередині однієї гніздової території пара може мати до семи місць, придатних для відкладення яєць, які використовує почергово протягом кількох сезонів<ref name="Blood2001"/>.
Рядок 140 ⟶ 138:
 
* ''Falco peregrinus '''peregrinus''''' Tunstall, 1771
: Номінативний (типовий) підвид, гніздиться в помірному поясі [[Євразія|Євразії]] в проміжку між [[Тундра|тундрою]] на півночі і межею степової зони, узбережжям [[Середземне море|Середземного моря]] і [[Піренеї|ПіренейскимиПіренейськими горами]] на півдні<ref name="Union">American Ornithologists Union (1910): Check-list of North American Birds (Third Edition) American Ornithologists Union.</ref>. На більшій частині [[Європа|Європи]] (за винятком [[Скандинавський півострів|Скандинавії]] і півночі Європейської частини Росії) веде осілий спосіб життя; на решті території велика частина птахів в зимовий час відкочовує на південь. Вага самців 580—750&nbsp;г, самок :925—1300&nbsp;г<ref name="Snow1998"/>. Включає підвиди ''brevirostris'', ''germanicus'', ''rhenanus'' і ''riphaeus''.
 
* ''Falco peregrinus '''calidus''''' Latham, 179
: тундровий, або білощокий сокіл (раніше описувався як ''Falco peregrinus leucogenys'') гніздиться в тундровій смузі Євразії, включаючи [[Арктика|арктичне]] узбережжя, на островах [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]] і північній частині лісової зони уздовж річкових долин. Західна межа ареалу обмежена [[Кольський півострів|КольскимКольським півостровом]], східна приблизно басейнами річок [[Яна (річка)|Яна]] і [[Індигірка (річка)|Індигірка]] в [[Східний Сибір|Східному Сибіру]]. Це [[Міграція птахів|перелітний]] птах, що взимку мігрує в райони на південь від східного узбережжя [[Середземне море|Середземного моря]], [[Чорне море|Чорного]] і [[Каспійське море|КаспійскогоКаспійського морів]], [[Середня Азія|Середньої Азії]] і досягає [[Африка південніше Сахари|районів Африки на південь від Сахари]]. У порівнянні з номінативним підвидом, має світліше й блідіше забарвлення, особливо в області голови, характеризується відсутністю рудих тонів. Вага самців 588—740&nbsp;г, самок 925—1333&nbsp;г<ref name="Snow1998"/>. Включає підвид ''caeruleiceps''. [[Ненці]] і народи [[Західний Сибір|Західного Сибіру]] називають цього птаха «ханавей», [[якути]]&nbsp;— «мок-сокол», народи Середньої Азії&nbsp;— «бахрін» або «бахарін»<ref name="Falconidae"/>.
 
[[Файл:Peales.jpg|250px|right|thumb|Алеутський сокіл (''F. p. pealei'')]]