Карл Лотаринзький: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
вікіфікація
Рядок 1:
[[Файл:Charles Alexandre de Lorraine.jpg|200 px|thumb|Принц Лотаринзький]]
 
'''Карл Олександр, принц Лотаринзький і Барський''' ({{lang-fr|Duc Charles-Alexandre de Lorraine et de Bar, le}}, {{lang-de|Prinz Karl Alexander von Lothringen und Bar}}; австрійський [[фельдмаршал]], [[Великий магістр Тевтонського ордена|великий магістр]] ([[1761]]—[[1780]]), губернатор і генерал-капітан(намісник) [[Нідерланди|Нідерландів]], головнокомандувач австрійського війска в початковий період [[Семирічна війна|Семирічної війни]]. Народився [[12 грудня]] [[1712]] року.
 
== Початок життя ==
Карл Лотаринзький народився в сім'ї герцога [[Леопольд I (герцог Лотарингії)|Леопольда Лотаринзького]] і принцеси [[Єлизавета Шарлотта Орлеанська|Єлизавети Орлеанської]]. Він молодший брат [[Франц I (імператор Священної Римської імперії)|Франца Стефана Лотаринзького]], чоловіка [[Марія-Терезія|Марії Терезії]], імператриці Австрійської.
В 4 роки він отримав піхотний полк для особистої охорони. Кавалер ордена Золотого Руна. Брав участь у війні проти турків 1737-17391737—1739.
Отримав звання генерала-вахтмейсера.
 
== Сілезькі війни ==
На початку війни Карл не брав у часті в битві при Мольвіцем. Але біля міста Хотузиц він зазнав нищівної поразки. Після цього Марія Терезія вимушена була укласти мирну угоду, за умовами якої вони віддали верхню і нижню Сілезію. Австрійці, які не змогли змиритися з поразкою, назначають Карла керувати військом у Богемії. Незважаючи на мир у Бреславі (тепер [[Вроцлав]]), Карл захопив Прагу. У 1744 він одружився на ерцгерцогині Марії Анні Австрійській (сестрі Марії Терезії).
До початку Семирічної війни він проживав у Бельгії. Коли у 1756 році Прусія напала на Саксонію, його призначили головнокомандувачем усіх Австрійських військ. Фрідріх ІІ осадив Прагу, але битва при Коліні відбила Прагу. Під Бреслау він виграв битву, але справжньою катастрофою виявилась битва при Лейтені. Він втратив усю артилерію 300 гармат, 27 тисяч людей здались в полон, 20 тисяч загинуло. Втрати були феноменальними. Після цього Карл відмовився від керування військом. Отримавши орден імператриці Марії він їде у Бельгію і стає магістром [[Тевтонський орден|тевтонського ордену]].